Харків для Людей Buzz

От вам вже серйозні дзвіночки… Харківські науковці скаржаться на те, що міста, які мають конкурентну перевагу, використовують її. З однієї сторони, мені щиро шкода їх. Я харківець та вболіваю всім серцем за наших. Та з іншої сторони, це цілком очікувана траєкторія на п'ятий рік повномасштабки. Було наївно розраховувати, що всі будуть чекати 5-10 років, поки ми виграємо війну та допоможемо Харкову повернути їх студентів.  І ми тут самі винні. Замість того щоб скромно визнати свою позицію, ми як місто цинічно почали вчити всіх жити. Ви скажете, що це ніяк не пов'язані речі. О, ні, це все доволі серйозно пов'язано.  Я знаю українців, які принципово вступали у харківські ВУЗ-и після 2022 року, щоб підтримати наше місто. Це мене здивувало. Але так вони емоційно хотіли хоча б якось допомогти тим, хто потерпає більше. На сьогодні навіть така проста мотивація вичерпана.  Бо ми назовні розповідаємо про нашу незламність, який ми приклад для інших та таке інше. Натомість українці бачать, що Харкову дозволяють не платити за борги та прощають відверто нахабний популізм. Коли нам кажуть, що ми маємо трохи тихіше сидіти на допомозі, то у відповідь разом з арміями ботів від звичайних харків'ян летить, що західняки нам винні, бо «харків'янка, яка незламно фотографується з квітами, нібито якось захищає Україну»… Але не тільки звичайні харківці. ЛОМ-и, політики, чиновники високого рівня не соромляться захищати той незламний Харків.  Тому я повторю своє питання з Facebook, яке я поставив весною 2025 — ми жертва чи герой? Чим далі, тим більше буде цинізму та холодного розрахунку щодо нашого міста. Якщо державі дешевше побудувати 3 школи під Івано-Франківськом, ніж одну підземну в Харкові, то так і зроблять.  Коли ми цинічно ставимося до інших громад, то до нас так само. Межі дозволеного будуть зсуватися. Тим паче вже відверто говорять, що Харків не найбільше потерпає від обстрілів.  І так, цинікам буде байдуже, що до нас долітають FPV. Згадайте себе — чи думали ви, що Херсону треба віддати допомогу, коли дізналися, як їх обстрілюють FPV? Чи готові ви, щоб не у нас побудували підземну школу, а у них лише через те, що там небезпечніше? Та ні, лише знизують плечима та подумки питають: навіщо там сидіти, треба виїжджати… Зрозумійте мене правильно. Можна довго дискутувати про технічні деталі — як навчати студентів в таких умовах та забезпечити безпеку науковій роботі, але головна проблема полягає в тому, що ми програли в іншій площині — ми програли наратив. Ми більше не герой, якому потрібна допомога. Ми просто на старті з підрізаними сухожиллями. Ми той, кого будуть потрохи під'їдати. Будуть, бо можуть. Це у нас, харків'ян, є емоційний зв'язок з містом. Ми тут росли, вчилися, будували кар'єру. У чиновників з міністерств чи ректорів, які відкривають нові спеціальності, такого зв'язку може не бути. Для них Харків — це якесь чергове прифронтове місто.  Тому нас будуть кусати з різних сторін. Але по телевізору у нас будуть показувати, що нема кращого міста та всі хочуть сюди повернутися. Та колись знову вулиці будуть забиті студентами, які прямо мріють навчатися саме у Харкові. Побудують нові технологічні хаби на Барабашово та райони за Салтівкою. Даруйте, що так відверто, але мені болить… 🚴🏻‍♂️ Читати 📹 Дивитись #стратегія #бачення #візія #комунікація