Сад маленьких таємниць~

Ну це просто я коли комусь щось розказую наживо. Ми сьогодні ж оце сиділи в кав'ярні з сестрою. А за столиком поруч сиділи дівчина з хлопцем і видно типу на першому побаченні. Бляяяяяяя Ми так озиралися на це все дійство постійно, бо у нього рот просто не закривався і він голосно розказував шось там за сон, а вона майже мовчала і так на нього кліпала. Це звучало щось типу: "Ну я не висипаюсь, ну от взагалі не висипаюсь. І всі питають, а я кажу, що не висипаюсь. Типу от взагалі. Коли в аеропорту бла бла бла. А от коли бла бла бла, тоді висипаюсь". А вона сидить дивиться такими розгубленими очима і потягує мохіто від неловкості Ми там мало не луснули. Вже тихо ржали, але це ппц. А потім такий діалог пошепки: - Я почула слово "заснути" разів 50 за час нашого перебування. - Ага, а вона сиділа, не могла слова вставити. - Ріл, думаєш це перше побачення? - Ага, і мабуть останнє *ржач* - Це типу як мем, знаєш. Мама: "Ну і чого ти не ходиш на побачення з інтернету?" Також побачення з інтернету: ... - Ну принаймні він нарешті виспався - А вона нє *ржач-ржач-ржач* #сторітайм