Ірина Україна (чат)

Вікторії було лише 14 років, коли вона опинилася у пастці окупованого лівобережжя Херсонщини. Без батьків, поруч лише з бабусею. Чотири довгих роки дівчина не бачила рідну маму, дорослішаючи в умовах, які важко навіть уявити. Окуповані Олешки поступово перетворювалися на місце, відрізане від світу. Без світла, води та базових продуктів виживання стало щоденним викликом. Проте найважчим був постійний, паралізуючий страх. Безперервний терор російських безпілотників позбавив людей навіть можливості безпечно вийти з двору. Місцеві жителі не могли не те що евакуюватися, а навіть гідно попрощатися зі своїми померлими, змушено ховаючи їх просто на городах біля будинків. Життя в окупації тиснуло настільки, що багато хто зневірився, думаючи, що про них забули назавжди. Вікторія щодня відчувала небезпеку, де її власне життя могло обірватися будь-якої миті через жорстоку примху окупантів. Лише навесні 2026 року команді Save Ukraine вдалося вирвати дівчину з цієї темряви. Сьогодні вона в безпеці і понад усе цінує прості речі, які ми часто не помічаємо: можливість дихати вільно і просто прокинутися вранці. Дивіться та поширюйте повну історію Вікторії — нехай правду про життя в окупації почують якнайбільше людей.