Sharp Chat

Цікавий допис. Любомир Гайдамака; Федоров на сто відсотків людина Зеленського. Завжди був, є і, найімовірніше, залишатиметься, незалежно від того, скільки драматичних інтерв’ю, загадкових конфліктів та образ на Банкову нам покажуть у найближчі роки. Але зараз, здається, починається цікавіша частина вистави. У політтехнологіях це називають стратегічною віктимізацією, а простішими словами - з людини старанно ліплять «обіженого мальчика», якого прямо душить система. Начебто він не з тими ділиться, не дає поважним людям нормально заробляти, обігрує генералів, комусь перекриває фінансовий кисень і взагалі прикурює там, де до нього роками звикли лише чемно кивати. Я цілком допускаю, що Федоров справді може та вміє прикурити: досвід роботи в Мінцифри колосальний. Та і потоки там непогані. Він не дурний, технологічно підкований, добре відчуває публіку і чудово розуміє, як створюється політичний образ. Власне, саме з цього він і починав свою велику державну кар’єру. Але не треба плутати внутрішню боротьбу за гроші та вплив із політичною самостійністю. Федоров не прилетів із космосу і не випадково опинився біля Зеленського. Він був одним із творців його перемоги, багато років працював у самісінькому центрі владної конструкції, отримував усе нові посади і зрештою очолив Міністерство оборони. Тому історія про молодого реформатора, який раптом побачив зло системи, образився, відірвався від команди, наче ракета Flamingo, і полетів будувати чесну опозицію, виглядатиме переконливо лише для людей із дуже короткою пам’яттю. А таких людей у нас, на жаль, достатньо. Зеленський і його команда, безперечно, думають про післявоєнні вибори, навіть якщо публічно всі роблять вигляд, що політики зараз не існує. І вони чудово розуміють, що бренд Зеленського може підійти до виборів із таким антирейтингом, який уже не перекриє жоден телемарафон, жоден серіал і жоден стадіон. Тому владі може знадобитися не ворог, а спадкоємець, який вчасно перевдягнеться в опозиціонера. Людина молода, впізнавана, без важкого політичного минулого в очах більшості виборців, із цифровим блиском, армійською посадою та красивою легендою про конфлікт зі «старими корупційними кланами». І головне - людина, яка формально ніби відкололася від Зеленського, але не становить смертельної загрози для самої системи. Це називається керована опозиція. Спочатку нам розкажуть, що Федорова ображають. Потім, що його не чують. Далі, що проти нього об’єдналися генерали, корупціонери, старі політики та заздрісники. Потім він, можливо, красиво піде з посади, скаже кілька гострих слів про неефективність влади і оголосить, що більше не може мовчати. І народ закохається. Бо наш народ страшенно любить «ображених». Особливо тих, кого перед цим сім років показували по телевізору успішними, сучасними та незамінними. Кажуть, що нинішня урядова хуцпа також могла початися через Федорова, який знову поліз у велику політику, дав комусь зайве інтерв’ю, занадто яскраво засвітився і, найстрашніше, неправильно почав ділити гроші. Можливо, це правда, можливо, лише частина легенди, яку вже обережно запускають у суспільство. Але в нормальній державі уряд не розпускають через особисте бажання позбутися одного міністра. У нормальній державі уряд має програму, коаліцію, політичну відповідальність і парламент, який його призначає та звільняє. У нас усе простіше. Стадіон так стадіон. Ображений хлопчик так ображений хлопчик. Нове обличчя так нове обличчя, навіть якщо це обличчя вже сьомий рік сидить за одним столом зі старою владою. Тому я не стверджую, що саме такий сценарій уже затверджений і лежить у папці на Банковій. Але коли найближчим часом із Федорова почнуть посилено робити незалежного бунтаря, якого душить оточення Зеленського, просто згадайте, хто створював Зеленського, хто всі ці роки був частиною його команди і хто найбільше зацікавлений у тому, щоб після Зеленського система залишилася на місці. Ну і оплесків не треба, як говорив класик. А прибуток можна на картку.