✦∙∼﹎﹎﹎﹎﹎﹎﹎﹎﹎﹎﹎
ти досі бачиш у очах моїх живе,
чекаєш ласки, жданого кохання.
та кров моя у жилах не тече,
лиш стигло просить про прощання.
вій трепіт ти вбачаєш, де нема,
жадаєш погляду щенячого услід;
поки легені опускаються до дна
повітря гублячи із плоті різьблених воріт.
тепло від тіла лине в небуття утечі,
моє безсмертя ти тримаєш на губах,
а думка в голові метається, трепече
в безсилому бажанні бути у своїх руках.
застиглу форму існування ти привласниш,
назвеш її функціональною ізнов.
щоразу мовлячи: "любов мою не втямиш" —
уваги не звертаючи на результат ослаблених умов.
читаєш мої рухи і вважаєш за слова,
обожнюєш до подиху тонкого шлейфу.
чому ж для тебе стала я настільки аж свята?
для чого держиш повідок знайомого рельєфу?
хоча..
це я тримала тебе ближче ніж могла,
це я губила тебе швидше аніж лікувала.
тому й застигла в тебе в голові вона —
істота, котра нутрощі душі твоєї смакувала.
платити маю я собою задля тебе,
ми обмінялися ролями, ох сповна.
тепер вже ти пиячитимеш з мене
так, ніби я — це келих сповнений вина
#вірш
11 ·