Гномік Chat

Вчора ми з чоловіком їздили за одягом, і в кропі я побачила це Я сіла навпроти стенду де вони стояли, та ледь не заплакала Роки 3 тому я мріяла про них, вишукувала по всьому інтернету, але грошей в мене не було, та й чомусь мій розмір всюди був відсутній, ця маленька мрія так і не збулась Зараз, в мене були гроші, був мій розмір, але я їх не купила. Я все ще відчувала щось дивлячись на них, але це вже була б покупка не для мене Останній час я розумію що оце «засудження суспільства» починає на мене діяти в протилежну сторону. Мені соромно купити щось чи вдягтися «занадто нормісно» але й вже мій старий стиль мене так сильно не приваблює. Я ні там ні там. Колись, коли в мене зʼявляться зайві гроші, коли мені буде вже близько тридцяти, я куплю ці конверси, і поставлю їх на поличку з взуттям. Не як елемент одягу, а як нагадування про сітфронт, про берестейську, про парк Нивки, про рево по пʼятницям, і ще багато про що, не дивлячись на те, що тоді в мене них не було

Трошечки про те, що відбувається останніми днями Робота та навчання увійшли в раш, тепер я офіційно викладачка математики, але паралельного ще й студентка якій треба готуватися до семінарів, стараюсь організовувати себе якось Нарешті два тижні он-лайну пройшли та на практичні зайняття я повертаюсь в гібридний формат, дуже сумувала за викладачами, однокурсницями, і ванючим автобусом о 8 ранку З поганого це те шо в мене буквально поїхала криша від атак дронів, але то таке, сподіваюсь врємєнне і рєшаєме Скоро дочитаю першу книгу повʼязану з фахом та напишу тут відгук Також з дня на день буду починати влог, сподіваюсь щось та й вийде