До речі ж нещодавно був день міста Харкова. Я навіть трохи встиг побачити особисто те, що там відбувалося. Так багато патріотів з прапорами та кричалками мешкають в цьому місті, виявляється. Ну зі святом, що тут скажеш.
🇪🇸 Жителі іспанської Сеути повертають собі пляжі, зайняті нелегальними мігрантами.
Розлючені іспанські протестувальники прорвали поліцейські кордони та вийшли на пляжі, підпалюючи й руйнуючи табори нелегальних мігрантів.
Як-то кажуть, enough is enough!
Як казав Тімоті Маквей: «коли злочинцем стає сама держава - право бути суддею належить кожному громадянину».
Білій Людині давно час зрозуміти, що її держава працює ПРОТИ неї, а не навпаки.
Також, на відео дуже важлива подія - поступове перетягування права на насильство від мусорів до активістів. Хай живе White Power!
«У дитини цей потяг виявляється спочатку як потяг бути у свою чергу шанованим тим, що викликає в нього найбільшу повагу»
Фіхте - Промови До Німецької Нації
Чи не є ми всі діти, які бажають визнання тим (тими?), що визнаємо самі як щось гідне? Чи не є рушієм нашої волі той спосіб життя, ті навички, ті досягнення, володіння якими ми вважаємо за заслугу? Неврози стають супутниками тим людям, що не здатні синхронізувати своє ідеальне Я із своїм Я актуальним. «Хто бажає і не діє - той плодить чуму».
А як Ви вважаєте, чи можливо повністю синхронізувати своє актуальне Я з ідеальним? Чи не буде це ідеальне Я постійно еволюціонувати, віддалятись і ставати недосяжним, щойно людина до нього наблизиться?
Люди надто стурбовані тим, щоб вгамувати свою жагу до пристрастей, влади та матеріального комфорту. Куди не глянь, всюди бачиш один мотив. Безліч ініціатив, обʼєднань та угруповань, мета яких лише дешеве збагачення, карʼєрний зріст та інші побутові зручності.
Величезна екзистенційна яма в душі є тягарем людей, яки теж відчувають спрагу, але спрагу не до кількісного, але до якісного. Де ті клуби за інтересами, що стали б вимагати від мене не навичок по заробітку доларів, але поділилися б вином істини як Ісус, або медом поезії як Одін. Нема таких. І як важко усім довкола усвідомити, що не буде кінця їх накопиченню благ, не буде ступеня вдоволення якимось рівнем. Це велосипед, який впаде, якщо зупинитись. Мета ілюзорна, вона сконструйована тим, хто дивиться. Ті таємні кути, де знаходиш справжнє занадто не модні, не кажучи вже за те, що тотально недоступні головам, які формують наше покоління.
Я не хочу попсово нити про те, що всім потрібні гроші. Діло не в цьому. Справа лише в тому, чи ти є знаряддям втілення вищого сенсу, який більше ніж ти сам; чи просто живеш з кайфом і горя не знаєш. Певно, дуже круто бути таким модним тіпом. Воістину, люди зроблені із різних матеріалів.
зараз радше погоня не за благами, а за виживанням. на 11к в місяць ти особливо не виживеш, а на голодний шлунок дуже погано прилипають до людини якісь думки про вищі матерії
Річ не в явищі «війна», а у екстремальному стані, який досягається через конфлікт, жертву, подолання та героїзм. Не тільки конвенційна війна, але вона особливо.
Справжній сенс завжди був і буде, як і можливість єднатись із ним через трансценденцію. Чи зможемо ми, або кожен окремо? Хто зна.
Ностальгія - це сум за станом позачасового. Це не зовсім минуле, але скоріше ідеальне вічне. Ностальгія - це нудьга за часами, яких ніколи не було насправді. Це жага повернутись у світ, де кольори були яскравіші. Іноді, такий сум може тягнути тебе не тільки до часів та подій, але і до станів та соціальних устроїв, які ніби були колись, у іншому житті, і які ти памʼятаєш на рівні несвідомого. Ти там ніколи не знаходився, але переконаний, що саме так колись було, і маєш надію, колись буде. Ностальгія - це жадання розчинитись у стані досвідомості, лона роду та матері-землі. Це нудьга по втраченому, або ще не здобутому. Ми всі хочемо повернутись туди, де та коли було краще, при тому, що так, навіть в теорії, не могло бути. Але одного дня ця таємна Батьківщина зійде і ми вгамуємо свій сум.
«Коли людина зростає як самостійний субʼєкт - то він в принципі є самотнім. Цю самотність не слід розуміти у тому сенсі, що в тебе немає друзів; її слід розуміти у тому сенсі що не з ними твоя бесіда… але бесіда твоя із далеким співрозмовником. Проте, я ніколи не називав його для себе богом».
Цікавий стан у сучасному світі симулякрів ми наразі маємо.
От сьогодні виклали відео, де Андрій Білецький у Святогірську стоїть біля лаври та гуляє містом. Це була відповідь на заяву Путіна про контроль ворога над цим містом. І от що я помітив: ми наразі маємо ніби дві реальності війни, коли одна виокремилась із іншої та існує паралельно. Зараз поясню.
По-перше, щодо поняття «реальність». Якщо оминути двотисячирічний досвід філософії, то просто скажу вам, що ми не можемо стверджувати, ніби «ця» реальність є одна, обʼєктивна, а інші - вигадка. Конструювання реальностей свідомістю - давно існуюча тенденція, яка вже побудувала нам таку реальність, де ми навіть не можемо це заперечити.
Так от. Є одна реальність війни - це та, де піхотинець сидить в окопі. Він розуміє де ворог, де свої, де інфільтрація. Розуміє, хто контролює певний район, а який район взагалі сірий, бо в ньому або нікого нема, або усі разом на сумісному чергуванні. І знову ж таки, навіть цей піхотинець ні в чому достеменно не впевнений та розуміється лише на невеличкому районі своєї роботи. Є друга реальність - вона побудована в медіа полі. Командири перед моніторами вже трохи в неї занурені, бо не є учасниками подій, але лише спостерігачами за проекцією стріма та інфи з доповідей. Вище них люди керуються вже не окопом та групою піхоти, але лише доповіддю осіб, які доносять їм ними вже осмислену картину поля бою. Потім йдуть ЗМІ, які інтерпретують, і вже потім в нас є Віткопфи (хава нагіла), Трампи, ба навіть Путін із Зеленським. Тобто, вони буквально розуміють війну дуже викривлено. Ще додайте до цього неправдиві доповіді знизу та спекулятивність будь-якого «контролю» в бою. Таким чином, в такій дійсності Святогірськ належить і нам, і їм. Більше того, зараз здається, ніби умовний Святогірськ належить тим, хто останній зняв там відео, як то було із Зеленським у Купʼянську. Але де тут реальний стан фронту? Це війни образів у ЗМІ, яку для правдоподібності обігрують піхотинці в стрілецьких боях.
АЛЕ.
Я давно не відчував такого враження від книги. Окрім бездоганного дизайну палітурки було чергове здивування, що Еволу я прочитав майже всього, але кожного разу відкриваючи нові сторінки його робіт я здобуваю неймовірну естетичну та духовну екзальтацію. Воістину, де-коли в когось із нас памʼять крові рве усі перепони та насильно виводить на рівень свідомості метаісторичні спогади про світ справжній, позачасовий та абсолютний. І тоді така людина стає знаряддям богів по ствердженню їх порядку тут і зараз.
Крім того, слід зазначити, що сама система, яка встановилася на Заході з приходом демократії, — система загального рівного виборчого права — з самого спочатку прирікає панівний клас на виродження. Справді, якісно нічим не обмежена більшість завжди буде на боці суспільних низів. Тому, щоб завоювати їх, отримати ту кількість голосів, яка потрібна для приходу до влади, необхідно говорити з ними тією єдиною мовою, яку вони розуміють, тобто висувати на перший план саме їхні інтереси (які, природно, є найбільш грубими, матеріальними і миттєвими), постійно йти на поступки і ніколи нічого від них не вимагати. Таким чином, будь-яка демократія у своїй основі завжди є школою аморальності, що ображає гідність і внутрішню витримку, характерні для представників істинного політичного класу…
…З одного боку стоїть маса, якою, незалежно від зміни настрою, завжди керують майже одні й ті самі найпростіші потяги та інтереси, пов’язані із задоволенням суто фізичних потреб і прагненням до чуттєвих насолод. По інший — люди, які відрізняються від перших як свідки іншої законності й авторитету, дарованих ідеєю та стійкою і безособовою відданістю цій ідеї. Для таких людей тільки ідея може бути справжньою батьківщиною. Їх об’єднує чи роз’єднує не те, що вони народжені на одній землі, говорять однією мовою, а в їхніх жилах тече одна кров, а належність до спільної ідеї. Істинне завдання і необхідна умова для відродження «нації», здобуття нею форми й свідомості полягають у тому, щоб виявити й відокремити те, що має лише уявну єдність у загальному змішанні, а потім виокремити ядро чоловічої субстанції у вигляді політичної еліти, навколо якого має розпочатися нова кристалізація.
Юліус Евола — «Люди і руїни»
Справжнє лідерство та справжня влада не народжуються із репресії, насилля або, що ще кумедніше, з правових актів та посади у військовому квитку. Здатність вести вперед своєю суттю надихає оточуючих йти слідом. І, як той же Евола писав у іншому місті, метафізично традиційна влада - це здатність віддавати накази, які виконують, без застосування примусу. І в цьому дійсно є щось сакральне.
Такі великі гроші в таких дешевих людей…
«Якщо зневажаєш юдейський дух, то і не заздри юдейським перевагам» писав Ніцше.
Коли обираєш коло тих, хто шукає вигоди, не дивуйся, якщо коло виштовхне тебе, коли перестанеш бути вигідним ти.
Видео 3448634287976594894.mp4 · 41.1 МБ · натисніть — покажемо
Пі*ари не знали, звідки готується напад — перші кадри операції «Вівальді» з камер GoPrо!
Дезінформація ворога, зачистка від інфільтрації 75 км², деокупація 10 км² та полон прапороносця рф.
Це перший сезон масштабної наступальної операції «Вівальді», який Третій армійський корпус провів за участю 60-ї та 66-ї ОМБр, 125-ї ОВМБр, БТГр Третьої штурмової, 3-го ОРБ і 25-го ОПТБ корпусу, а також спецпідрозділу ГУР МО «Артан», 8-го полку ССО та 10-го МПЗ «ДОЗОР» ДПСУ.
Як виснажені російські піхотинці здалися, а Україна повернула свої території — у відео боїв від першої особи!
Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦
Переконаний, вам тут всім не цікаво дивитись репости усім відомих каналів, і так далі. Але я дуже добре знаю, що робилося на тих кадрах, в тих населених пунктах, та багато де ще. Бої там булі цікаві, напруженні та успішні. Коли корпус розкриє усю картину, всі зрозуміють масштаб, але нажаль, не масштаб прикладених зусиль. Тим не менш, порадійте новинам зі мною. Я знаю точно, бо мені це прийшло у ві сні - в цій війні ми переможемо!
Знімок відкритої публічної стрічки з пошукового індексу
ChatCrawler — «Google по публічному Telegram»; оновлюється в міру обходу майданчика.
Час — UTC.