Samborska books Chat 📚

Щоб мій внутрішній перфекціоніст був спокійний, окрім всієї історії Панк-57, мені треба було прочитати епілог, який більше нагадує дитячі фантазії про майбутнє дорослішання ( я така крута, заходжу в свій пентхаус, але папараці не дають пройти, бо у мене мега популярний чоловік рок-музикант…), потім ще післяслово авторки, потім лист головної героїні до своєї колишньої подруги, потім подяка авторки, а потім ще два текста пісень, а точніше це був тупо набір не звʼязних слів… Такої не пропрацьованої та неглибокої історії я давно не читала. Авторка хотіла підняти важливу тему булінгу та (не)прийняття себе, але це було настільки погано. Здається, що для Пенелопи Дуглас сексуальні сцени були важливіші та нагальніші. В якийсь момент я хотіла сказати, о, невже тут не буде нереалістичних акробатичних трюків, які виробляють персонажів. Але авторка пішла далі, і вона просто срати хотіла на фізіологію, і тому, читаючи її сцени, я ловила себе на думці, а це точно писала доросла жінка, яка знає про що вона пише. Коротше, 2,5 з 5, і то лише за вайби американської школи і моє бажання передивитись Mean girls. І за персонажа Менні, який нагадував знайомого хлопця з паралельного класу.