Чат Королівська Правиця

Якщо ми подивимося на всесвітній досвід, то війни пам’яті — це звична річ. Люди мають від природи певну войовничість, яка допомагала нам виживати. І ось в умовах нової ери «інтернет-війн» ця вроджена агресивність знову виходить на поверхню. Наприклад, Монголія. Якщо ви не знаєте, то у них шанують Чингісхана як національного героя. Для багатьох інших народів він був негативним персонажем, завойовником. Для Русі Монгольська імперія була страшним лихом. Також нещодавно казахські еліти заявили, ні багато ні мало, що їхня держава — це спадкоємиця Золотої Орди. Ми сміємося з московитів за їхню ординську сутність, а казахів усе влаштовує. Іншим прикладом є Японія. У них є відомий храм Ясукуні, де поховані полеглі бійці за державу та імператора. Серед них — військові злочинці найвищого рівня. Сусідам, корейцям, це дуже не подобається, але японцям байдуже. І не скажеш, що японці — це відстала, недорозвинута нація. Держава має багато чорних плям часів Другої світової війни. Батьком модерної Туреччини є Ататюрк, який проводив люту вестернізацію авторитарним шляхом. Але він задушив автономію курдів, проводив їхню асиміляцію. Ататюрк прагнув сформувати одну турецьку націю. Займався кривавими розправами над повстанцями. І майже кожна друга вулиця названа на його честь. З європейських прикладів — Норвегія. Вікінги у них — це національний міф, як у нас козаки. Але ким були вікінги? Видатними рейдерами, піратами, вбивцями, торговцями і найманцями. І нічого, прогресивна Норвегія прекрасно себе почуває. Правда, Норвегія не є частиною Європейського Союзу. Мабуть, через це жахливих кровожерливих нордів не пускають туди. Я дуже сумніваюся, що поляки будуть надсилати претензії. Адже вона відразу стане донором спільного бюджету, з якого харчується і Польща. Свої скелети у шафі є й у Франції. У них культова постать — Наполеон. А для інших народів він є завойовником і поневолювачем, через якого загинуло чимало людей. Інший приклад — це Ірландія. Їхніми борцями за свободу була Ірландсь

Китайцям теж.

Я думаю це частина кондефійності, бо існує поліція яка може тобі пришити якусь справу, ліві групи якісь антіфа.

Таки є таке. Часто доводиться робити над собою зусилля, щоб не вляпуватись у якусь роботу під час відпочинку

Багато працюють, бо мало платять за роботу. Все просто

Стан Війни оголосити в Україні!!!

Велика війна рано чи пізно повинна змити з нації глянець політичного популізму. Головний підсумок останніх років нашої боротьби можна сформулювати в одній тезі: маленька радянська армія ніколи не переможе велику радянську армію. Спроба переграти московію на її полі - у лінійних м’ясних штурмах, у сліпому підпорядкуванні статуту, у кількості заліза та людського ресурсу - це свідомий шлях до національного самогубства. Єдине, що досі тримає український фронт і дає нам право на історичне майбутнє, - це стратегічна асиметрія. Наша сила полягає в інтелекті, технологічній гнучкості та здатності адаптуватися швидше за ворога. Проте чергова хвиля кадрових пертурбацій у вищих ешелонах влади знову підсвітила хронічну хворобу нашої державної системи (як і будь-якої системи, насправді). Коли ефективність приноситься в жертву лояльності чи ручному управлінню, - це внутрішній саботаж життєвого потенціалу будь-якої структури. Ультиматуми в стилі «або я, або він», які паралізують роботу, - це прояв тваринного страху старої бюрократичної системи перед невідворотними змінами. Вся історія цього повномасштабного вторгнення є великим літописом того, як український чин пробивав собі дорогу не завдяки, а всупереч інерції державної машини. Згадаймо феномен генерала Залужного: його першочергова заслуга полягала саме в тому, що він не був «совком». Він свідомо відмовився від ролі непогрішимого радянського маршала, довіривши ініціативу низовим командирам, що й дозволило втримати країну в найкритичніші тижні двадцять другого року. Сьогодні найефективніші українські бригади - це не ті, що сліпо копіюють радянські підручники, а ті, які діють як модерні, технологічні, високоадаптивні мілітарні організми. Але яка ціна цих інновацій? Кожен крок уперед, кожну цифрову систему чи новий формат управління нашим офіцерам та волонтерам доводиться вигризати роками, до крові збиваючи руки об залізобетонну стіну військового чиновництва. Сьогодні важливі органи сучасної війни - аналітичні центри, фандрейзи

Слава Україні!

Так і є ;)

"Якщо держава розвалилася, то це означає, що в ній було щось не так. Наприклад, я не є фанатом Ромейської імперії, але якщо ваша держава існує 1000 років, значить, у ній щось є. А ті держави еволюційно є невдахами" Це на поверх ніби правильне твердження, але якщо задуматись - не дуже. Обставини розпаду можуть бути найрізноманітнішими: напр. зовнішній тиск, адже ПАР і Родезія жили під постійними санкціями, після революції у Салазарівській Португалії у них не залишилось союзників, окрім один одного. Багато чого залежить і від умов створених попередниками, зрештою не слід виключати і банальний географічний фактор. Держава Скоропадського проіснувала 7.5 місяців, а совок - 70 років, тобто в 11 разів довше, то чи доводить цей факт перевагу соціалістичної системи над Другим Гетьманатом?

Всі зрозуміють))

Рік у рік читаю лише базовані думки на Королівській Правиці