Багненко про війну і Херсон

Я НЕ ЗНАЮ, ЯК В УКРАЇНІ УЯВЛЯЮТЬ СОБІ ОКУПОВАНУ ТЕРИТОРІЮ, АЛЕ В ХЕРСОНІ ЇЇ МОЖНА ПРОСТО ПОБАЧИТИ, СТОЯЧИ НА ВУЛИЦІ. ПОГЛЯНУТИ ЧЕРЕЗ РІЧКУ І ОСЬ ВІН, ЛІВИЙ БЕРЕГ. НАШІ ПЛАВНІ, ЧИЇСЬ БУДИНКИ. ВСЕ ТАК БЛИЗЬКО, НА ВІДСТАНІ ПОГЛЯДУ, І ВОДНОЧАС ТАК БОЛЯЧЕ ДАЛЕКО. ІНКОЛИ ВСЕРЕДИНІ ВСЕ ПРОСТО РОЗРИВАЄТЬСЯ, І ХОЧЕТЬСЯ КРИКНУТИ ТУДИ, ЩОСИЛИ «МИ ТУТ! МИ НЕ ЗАБУЛИ ВАС!... Ольга Чернишова @bagnenkoDaily

Спогади серед ночі... За вікном знову свистить і бахкає. ТГ-канали одразу пишуть що бстріл Корабельного району. Дивлюся на годинник і думаю завтра понеділок. Хоча зараз у нас кожен день четвер 24.02.2022 . Обстріли це значить руйнування. Ще одне, ще одне, ще і ще. І так кожен день, без кінця. ​Згадую, як уперше після деокупації поїхала в Миколаїв і побачила Посад-Покровське. Це був просто жах. Все знищено. Будинки накриті плівкою, десь одні стіни лишилися, заправки й кафе згоріли повністю. Але там жили люди! Дивлюся, а біля руїн город посаджений. Я тоді думала: боже, скільки ж це село натерпілося, і як людям на все це дивитися? ​А потім пройшов перший рік нашої деокупації. Перші кадри з Антонівки взагалі були як з фільму про апокаліпсис. І поступово, рік за роком, уся прибережна зона стала як те Посад-Покровське. І ця хвиля руйнувань іде все вище і вище від Дніпра. Зараз для нас це вже звична картина розбиті хати, які з’являються щодня. ​В Херсоні прямо видно ці некордони війни. Прибережні зони-де майже немає нічого живого. Пів години пішки і ти в центрі, де щось ще працює, але все забито дошками та ОСББ-плитами. А далі Таврик, Жилселище, Шуменський, які інколи теж схожі на зону бойових дій. ​У нас можна дивитися на окуповану територію, стоячи в розбитій «червоній зоні». Пів години пішки і ти вже п’єш каву в «Сільпо» з круасаном полуниця-маскарпоне. А далі трохи проїхати і Таврик, де є взагалі все: супермаркети, магазини, кав’ярні. І це при тому, що там зараз часто вибухи і дрони літають. А люди все одно гуляють і слухають музику. Від зони, де взагалі немає людей, до вуличних музикантів і суші-барів одна година дороги пішки . Це Херсон. ​Зараз Посад-Покровське вже виглядає по-іншому. Там повно техніки, будинки будують, люди з дітьми ходять. Там уже немає відчуття, що війна поруч, вона ніби пішла звідти. Але портретів загиблих захисників там стає все більше. Це як острівець, який нагадує: війна йде, вона не закінчилася. А Херсон стає все більше схожим на те перше П

Ретро Херсон. Такі пароплави в 60-х роках ходили між Херсоном та Києвом, туди плили 4 доби, а назад всього три. Оригінал знайшов на сайті: «Моє місто Херсон» @bagnenkoDaily

🤔Чому в Україні зараз дощі із грозами? Весною атмосферні процеси перелаштовуються на літній характер, розвивається конвекція (вертикальний рух теплого вологого повітря вгору), а внаслідок неї утворюються купчасті (Cumulus) та купчасто-дощові хмари (Cumulonimbus). Зараз погоду визначає нестійка повітряна маса, а через достатній прогрів повітря (збільшення енергії) створюються сприятливі умови для розвитку конвективних процесів — зливових дощів, гроз, а подекуди й поривчастого вітру🌬⚡️ Купчасті та купчасто-дощові хмари на знімку зображені жовтим та жовтогарячим кольорами☁️ @bagnenkoDaily

Дніпровські простори до рашистів. Фото: Ніколай Лучка, канал «Острів-Херсон @bagnenkoDaily

Для розуміння ситуації на окупованій Херсонщині, скрін з тг сальдо і це далеко не все, здається. Сергій Данілов @bagnenkoDaily

Ретро Херсон 60-ті роки минулого століття. Оригінал фотографії https://www.facebook.com/share/p/14hpbeUmn3q/ @bagnenkoDaily

Розмова з Павлом Димою - про проявленість, страх критики і лайфхаки, які допомагають Проявлення — одна з тем, яка викликає багато напруги навіть у досвідчених психологів. Страх критики, синдром самозванця і відчуття «я недостатньо хороший» знайомі багатьом спеціалістам. Сьогодні поговоримо про те, як психологу залишатися професійним і водночас дозволяти собі бути видимим. Я хотів поговорити про цю тему давно. Але потрібна була людина, яка вміє і може розказати про проявленість, а головне - має результат. З мого кола травмотерапевтів 95% знають і дивляться Павла Диму, а ще 5% в процесі :) І тому саме з Павлом я хотів поговорити про це. Про що говорили: — Як почати проявлятись — Синдром самозванця — Книги, які вплинули — Про особистість Павла підготував цілий БЛІЦ, цього не знайдете в його каналі точно. — І про Бекона також спитав :) А ще зібрав питання від підписників: - ТАБУ в роботі Павла - Якого психотерапевта він може назвати «поганим»; - найжорстокіші кейси з еротичним/еротизованим або негативним переносом (звичайно, зашифровані) - Чи були у Павла незадоволені клієнти - Що Павло думає про етичний кодекс психолога і чи потрібно допрацьовувати його.? - Відгуки на сторінці у психолога: так чи ні; - Чому психоаналітик перейшов у травматерапію А ще у нас є КОНКУРС! МОЖНА ВИГРАТИ КНИГУ "КИЇВ-ЗМІЇВ" З ПІДПИСОМ ПАВЛА. УМОВИ КОНКУРСУ: Напишіть в коментарях, що робити, щоб проявлятись Це одне з тих відео, яке я сам буду передивлятись. Настільки багато в ньому цінності Запрошую до перегляду! https://youtu.be/LJ3eQCs3Rvc Якщо це корисно - підписуйтесь на мій ютуб-канал. і поставте якусь реакцію. Це правда мотивує знімати далі. @BagnenkoPsy

Про дім, день Києва і херсонця тут. «Туга за домом живе в кожному з нас. Це безпечне місце, де ми можемо бути собою і нас не будуть засуджувати». — Мая Енджелоу В день Києва я думаю про дім і його місце всередині. Херсон - місто де я народився, виріс і наче напоєний сонцем, теплом і щастям пішов в доросле життя. Херсон — назавжди рідний дім. Київ став новим домом, який не можна порівняти ніколи з рідним, але який став таким добрим для мене. Рідний дім — це місце, де починається наша історія. У ньому живуть спогади про дитинство, близьких людей, знайомі вулиці та важливі події життя. Рідний дім назавжди - частина мене і моєї ідентичності. Він нагадує мені про те, ким я є і звідки походять наші корені. Дім - це сонце, степи, Дніпро, багато простору і щастя. Новий дім — це місце, де життя продовжується. Спочатку він може здаватися чужим і незнайомим, але поступово наповнюється новими спогадами та сенсами. Саме в новому домі народжуються нові звички, стосунки та плани на майбутнє. Якщо рідний дім пов’язаний із минулим, то новий дім допомагає будувати майбутнє. Іноді я ще дуже сумую за рідним домом, але водночас навчився любити й берегти новий. Сьогодні я в Києві і живу тут вже майже 4 роки. В Києві моя сімʼя, тут я працюю з військовими, веду курс для родичів військових, пишу подкаст, написав нову книгу, закінчив освіту клінічного психолога і закінчую психотерапевтичну освіту. Для мене це новий дім. Іноді незвичний своїми розмірами. Але він мені подобається. P.S. Фото з дружиною сьогоднішнє. Були ввечері в центрі і такий гарний закат, що не могли його не зберегти. @bagnenkoDaily

Що робити і як попіклуватись про себе після небезпечної ночі. 8 важливих кроків. (оновлений пост) Недобрий ранок. Більше 50 постраждалих. Ми з дружиною спускались в укриття, були всю ніч і не спали. Відчуваю себе як побита собака, але жива побита собака. Цей пост - про те, що варто робити. Доповнив 7-м і 8-м пунктом, що теж важливо Даю дуже базові речі, які можуть підтримати вас після ночі обстрілів, коли небезпека була дуже поруч. Це 8 принципів, які вас підтримають. (Я доповнив ще 2 після цієї ночі) 1. Переконатися в безпеці «тут-і-зараз» Навіть якщо небезпека минула, нервова система ще цього не «знає». Подивіться навколо і назвіть 5 реальних ознак безпеки — світло дня — тиша / звичні звуки — міцні стіни — поруч близькі — зв’язок працює • Вголос або подумки: «Зараз я у відносній безпеці» Це запускає гальмування тривожної реакції. 2. Вода + тепло Фізіологічна стабілізація - це база. • Випийте склянку теплої води або чаю • Якщо є можливість — теплий душ або ковдра • Уникайте алкоголю «для заспокоєння» — він погіршує відновлення 3. Нормалізувати стан через контакт Не залишайтесь наодинці, якщо є можливість. • Коротка розмова з близькою людиною • Фрази без аналізу: • «Було страшно» • «Я зараз відходжу» • «Добре, що ми живі» Це соціальне заземлення, це дає ресурс і підтримку. 4. Не змушувати себе бути продуктивним У перші 24 години після гострого стресу: • ❌ не вимагайте від себе «зібратись» • ❌ не приймайте важливих рішень • ❌ не перевантажуйтесь новинами Мінімум завдань: • поїсти • подбати про близьких • прості рутинні дії 5. Обмежити новини і повторну травматизацію • Новини - дозовано або пауза • Не передивлятися відео обстрілів • Якщо ловите себе на «прокручуванні» — м’яко повертайте увагу в теперішній момент 6. Дати емоціям право бути Виснаження - це нормально • тремтіння • сльози • злість • оніміння Це все теж абсолютно нормаьно. Це нормальні реакції на ненормальні обставини. Дозвольте собі будь-які прояви. Важливо зрозуміти

3 роки тому сталась моя особиста і наша колективна втрата. Підрив Каховської ГЕС. Руйнування Каховської ГЕС є національною трагедією через одночасні людські, екологічні, економічні та культурні втрати, наслідки яких відчуватимуться десятиліттями. Дивлюсь на фото дому, де я ріс, і району де я виріс і зараз вже не болить так, як це було раніше. Зараз інше відчуття. Відчуття старого шраму. Відчуття суму за тими прекрасними місцями, які вже ніколи не будуть як раніше. Втрата, яка зі мною назавжди. Хоча я думав, що вже все відгорював. Сьогодні я розумію, що деякі втрати зі мною назавжди, і з нами назавжди. Це наша колективна втрата. А як ви зараз проживаєте цю втрату? @bagnenkoDaily

Трагедія, яка сталась 3 роки тому 💔 Підрив Каховської ГЕС. На відео — район Херсона, де я прожив найщасливіші моменти юності, і який був повністю затоплений. @bagnenkoDaily

Мирний Херсон. @bagnenkoDaily

Херсонські дачі до рашистів, Лівий берег Дніпра. @bagnenkoDaily

Малий Вільховий Острів. @bagnenkoDaily

Річка Кошова це водна артерія, що розділяє приватний сектор на передньому плані та висотну забудову вдалині. Вона завжди відігравала стратегічну роль для херсонців: • Вона є базою для місцевих рибалок. • Уздовж її берегів історично розвивалося суднобудування. • На задньому плані фото за багатоповерхівками видніються безкраї херсонські плавні. Забалка є історичним районом із переважно одноповерховою приватною забудовою, який брав свій початок ще з XVIII-XIX століть як робітниче передмістя. Тут збереглися затишні вулички, які спускаються до річки. Для місцевих жителів Кошова та Дніпро завжди були не просто краєвидом, а частиною щоденної праці та відпочинку на воді. @bagnenkoDaily

Набережна Херсона до російської агресії. @bagnenkoDaily

34 бригада морської піхоти збиває ворожу ,,Молнию" над районом Острів. @bagnenkoDaily

Чому після небезпеки важливо ставитись до себе добре? Я бачу одну помилку, яку роблять багато хто після небезпечної ночі. Вимагають від себе все те саме, що робили в звичайний день. Але психіка виснажена, нервова система потребує відновлення. І саме добре ставлення до себе - є ключем, що допомагає відновитись. Після пережитої небезпеки добре ставлення до себе є не слабкістю, а необхідною умовою відновлення нервової системи, психіки та здатності повернутися до життя. Ось 7 причин, чому важливо добре ставитись до себе в такі дні ## 1. Тому що організм ще деякий час живе в режимі небезпеки Після обстрілів, бойових дій або іншої загрози нервова система часто продовжує працювати так, ніби небезпека ще не закінчилася. Дбайливе ставлення до себе допомагає мозку та тілу поступово повернутися до відчуття безпеки. --- ## 2. Тому що відновлення потребує ресурсів Після сильного стресу людина витрачає багато фізичних та психічних сил. Відпочинок, сон, турбота про тіло та емоції допомагають відновити ці ресурси. --- ## 3. Тому що самокритика посилює стрес Думки на кшталт: * "Я мав бути сильнішим"; * "Я не повинен так реагувати"; * "Треба швидше прийти до тями" збільшують тривогу та виснаження. Співчутливе ставлення до себе, навпаки, сприяє стабілізації. --- ## 4. Тому що сильні емоції після небезпеки є нормальною реакцією Після пережитої загрози можуть виникати: * страх; * тривога; * плаксивість; * дратівливість; * втома; * емоційне оніміння. Ці реакції не означають слабкість чи неспроможність. --- ## 5. Тому що тіло потребує часу, щоб зрозуміти, що небезпека минула Навіть коли загроза завершилася, організм може ще деякий час залишатися напруженим. Добре ставлення до себе допомагає сформувати нове повідомлення: > "Зараз я у безпеці. Я можу дозволити собі відновлюватися." --- ## 6. Тому що людина після небезпеки особливо потребує підтримки У момент виснаження важливо не вимагати від себе негайного повернення до звичного життя, а поставитися до себе так