Едуард Юрченко

З днем ВМС — фундаментального елементу нашої величі та виживання! Україна приречена бути морською державою через те, що приречена бути державою великою. Тигр або ведмідь не проживе на одному квадратному кілометрі. Так само і країна наших параметрів не виживе, не осягнувши домінування понад Чорним морем. Це не питання політичного вибору, а виживання. А вже заради того, щоб бути впевненими в майбутньому, українці приречені розгортати свій вплив в напрямку Перської затоки та Каспія (за заповітами Липи й Колодзинського). Від просування на Середземне море теж нема куди дітись (хоча вище згаданий Юрій Липа попереджав про складнощі цього шляху). І всюди моря й боротьба за них. Без ВМС немає морської могутності. Без морської могутності неможлива великодержавна Україна. А Україна, що не стане великодержавною, приречена на загибель. Не маємо іншого шляху. @EdYurchenko 🎓

​​ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ ЯПОНІЇ ТА ІМПЕРАТОРУ. До роковин загибелі Сіндзо  Абе. Це був великий чоловік, який заклав фундамент японського відродження, яке вже стає реальністю. Найправіший голова уряду після 1945 року, відкрито боровся за добру пам'ять про японських героїв Другої світової та підтримував реставрацію політичної влади Імператора. Ці глибоко табуйовані питання тепер сприймаються зовсім по іншому. Психологічну стіну зламано, і по мірі розгортання світової кризи ми станемо свідками відновлення істинно-японського світогляду та відкритої влади Династії. Абе розпочав процеси, які не спинити. Але самим головним його досягненням лишиться в історії відновлення повноцінної японської армії. Сили Самооборони вже перетворились на реальне військо, і процеси лише розпочато. Це ключ до виживання Японії в сталевих грозах суворого ХХІ сторіччя. Абе встиг врятувати країну, яку пацифізм прирікав на катастрофу. Вбивство цього великого чоловіка — це вереск безсилля, а не повноцінний акт терору. Вороги Японії, в зловісних тінях яких безперечно вгадуються необільшовики, вже програли. Вони ніколи не зможуть знищити те, що він створив. Вбивці мимоволі подарували цьому герою смерть від ворожої зброї, гідну самурая. Це лише зробить пам'ять про нього величнішою, а його пролита кров надасть сил неминучому відродженню величної імператорської Японії. Коли японські і українські школярі будуть проходити історію звільнення "Північних територій",  відновлення Тихоокеанської імперії та розгрому більшовицьких недобитків, в якості того хто заклав фундамент перемоги буде вказано державотворця і мучня імператорської Японії Сіндзо Абе. @EdYurchenko 🎓

Нове відео від Першого правого каналу з Дмитро Корчинський Думаю багатослівна реклама тут буде зайва. https://youtu.be/LTQ-aIa8VZg?si=v4wAX2K9SiqjNh-o

Треба спокійно визнати, що Захід хворий. Хворий на небажання приймати світ таким, який він є і завжди буде. І він або одужає і знову стане тим Заходом, який панував над планетою останні сторіччя, або його просто з'їдять. Бо ніякі гроші чи технології не допоможуть, якщо немає духу спустити гачок. P.S. Хороша новина в тому, що в новому світі тотального перерозподілу "залізом та кров'ю" Україна вже є ледь не найбільш адаптованою країною європейської культури. Це досить страшне майбутнє, але воно вже належить нам.

​​ВЗЯТТЯ БАСТИЛІЇ: ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ТОТАЛІТАРИЗМУ Сьогодні, 14 липня, «прогресивна громадськість» святкує народження політичного порядку, який досі вважається нормативним для більшості держав ЄС, РФ, КНР та й значного числа країн світу. Але якщо ми відкинемо пропагандистські нісенітниці про «визволення з тенет мракобісного абсолютизму» і спробуємо проаналізувати ситуацію спокійно, ми побачимо чіткі ознаки зародження тоталітарної держави. В суто історичному контексті взяття Бастилії мало б оцінюватися радше як щось трагікомічне. Визволених з «оплоту тиранії» було аж декілька осіб (серед них жодного політв’язня). Більшість загиблих склали старі ветерани з залоги, їх по-звірячому вбили після капітуляції. Отже, ніякого реального бою не відбулось. Єдиним відчутним успіхом стало захоплення амуніції, що дозволяло перетворити бунт столичної черні та завезених депутатами «тітушок» із локальної проблеми в перспективу реальної кривавої бійні, яка звісно не могла призвести до реальної перемоги над королем, але перетворювала цивільне населення Парижу в заручників. Схожа історія приблизно на сто років пізніше вилилась в сумнозвісну трагедію «Паризької комуни». Тим не менше, в 1789 році розрахунок ліваків виявився правильним. Король не збирався розгортати громадянську війну і затверджувати свою владу ціною крові власних підданих. Трюк зі взятим у заручники Парижем спрацював. Нова революційна влада отримала карт-бланш на революційні перетворення і почала закладати спільний фундамент для ГУЛАГУ з Освенцимом. По-перше, від початку революції одразу було взято курс на розрив з релігійним фундаментом держави та суспільства. Хоч «Якщо нами не буде правити Бог, нами будуть правити тирани» було проголошено під час революції американської, на яку французькі революціонери нібито збиралися рівнятись. Для нової революційної державності релігія була чимось середнім між небажаним «пережитком минулого» та інструментом державної політики (що несильно й приховувалось). За перші роки революції

Європа постала проти Брюсселя. Конфлікт який приховують від українців. https://youtu.be/evSA0pkgkYc?si=VnQ9tBAq0cjojfBN

"Я хочу жити в країні, де президента обирають не пубертатом та овуляцією, а холодним розумом" © Анастасія Федорова, дружина екс - міністра оборони, підприємець. П. С....Хотів щось написати про специфічну (анти) естетику і антропологічний вимір "картонних протестів". Але мене випередила пані Федорова. Навіть не знаю, що й додати.... Все вірно й чітко.

https://www.youtube.com/watch?v=9J0emKgrJqs Приємно порозмовляти суто в якості філософа й науковця, на метаполітичні теми, не пов'язані з мінливою рутиною щоденної новинної метушні.

Після перемоги французьких військ над австрійцями та росіянами у битві при Аустерлиці (1805 р.) Наполеон викликав міністра закордонних справ Талейрана та повіз його на поле битви, усипане трупами своїх солдатів. Міністра нудило від запахів, він попросив імператора дати йому можливість повернутися в місто, на що отримав наступну відповідь: «Дивіться – це французи, відчуйте те, що відчуватимуть їхні батьки та матері, вдихайте ці запахи. Ви вестимете переговори про мирний договір і зобов'язані зрозуміти, яким він НЕ повинен бути для Франції». @EdYurchenko 🎓

Список 20 "Чемпіонів по вбивствам в історії". Чесно скажу - не перевіряв докладно. Але виглядає схожим на плюс - мінус правду. На 20 персон : лише один європейський монарх, причому конституційний і демократичний; ні одного європейського правого диктатора, окрім Гітлера; ні одного європейського абсолютного монарха. Водночас : 5 ортодоксальних комуністів (тобто кожен четвертий) ; декілька "борців з колоніалізмом та расизмом" (разом з комуністами виходить вже більше половини); перші два місця впевнено тримають комуністи, причому чітко видно, що вони вбили в рази більше жертв ніж їх сучасник та ворог Гітлер.

СЛОВО КОМАНДИРА ПРО ПІДЛЕ ВБИВСТВО НАШИХ ВОЇНІВ В ОЛЕНІВЦІ. "Віроломство, підлість, безчестя. Злочин росіян проти військовополонених азовців в Оленівці в ніч з 28 на 29 липня 2022 року неможливо назвати інакше, як і неможливо пробачити. 53 вбитих і зниклих безвісти, більше 130 поранених. Ми пам'ятаємо і завжди пам'ятатимемо кожного нашого загиблого в Оленівці побратима, кожного закатованого росіянами в полоні азовця. Пам'ятайте і ви. Згадуйте про них, говоріть про них та робіть все можливе, аби їхні смерті, їхній чин заради нашої держави, не були марними. Загалом відомо про 406 українців, військових та цивільних, яких росіяни вбили у своїх катівнях. Росіяни застосовують до українських полонених 695 (!!!) різновидів тортур. Про масштаби кровожерливості та садизму нашого ворога має знати весь світ. «Азов» продовжує бити ворога, щоб помстити ганьбу неволі, і бере полонених, щоб повернути додому всіх наших побратимів. Це наш фронт та наша частина роботи. Ми закликаємо всіх, хто працює над обмінами, в Україні та за кордоном, всіх, хто має вплив та аудиторії, продовжувати акцентувати увагу на особливому ставленні росіян до полонених азовців та докладати максимум зусиль задля їхнього повернення. У російському полоні залишається більше 600 військовополонених азовців, зокрема близько 100 із тих, хто пережив вибух в Оленівському бараці. Багато із них отримали поранення, які росіяни не лікували належним чином, і обмінювати цих людей необхідно в першу чергу. Ми зобов'язані повернути кожного. Зобов'язані помститись за кожного. І завжди пам'ятати про ціну, яку ми сплачуємо за існування нашої держави!" © Командир 1-го корпусу НГУ АЗОВ, Герой України, бригадний генерал, Денис Прокопенко.

​​10 СЕРПНЯ — РІЧНИЦЯ ГЕРОЇЧНОЇ ОБОРОНИ ПАЛАЦУ ТЮЇЛЬРІ. ПОДВИГ В ІМ'Я ЄВРОПИ Того дня так звана "французька" революція дійшла до повалення монархії. Закулісні ляльководи прийняли рішення про позбавлення французів залишків національної державності. Ударною силою заколоту було близько 20 тисяч революційних головорізів, звезених з усієї Франції. Там же були "інтернаціоналісти", які що тоді, що під час революції 1917 року відігравали не останню роль. Вся ця зграя (яку ліві історики іменують "повсталим народом") була чудово озброєна, в тому числі мала потужну артилерію. Їм протистояло біля тисячі швейцарських гвардійців та приблизно 200 шляхтичів-добровольців. Оборонці були без гармат. Шансів на перемогу вони не мали, але це не зупинило купку героїв. Короля Людовіка зрадницьки виманили у приміщення "національного зібрання". Він розраховував на політичне вирішення конфлікту. Оборонці монархії виявились відрізаними від нього, але палац без короля все ще був центром відданих йому сил. Коли їм запропонували здати палац, вони рішуче відмовились. Особливо цікавим був момент, коли революційний генерал-інтернаціоналіст Вассерман запропонував це швейцарцям німецькою. Ця наволоч увійде в історію Франції та Європи як один з найстрашніших виконавців геноциду французів у Вандеї. “Діючи згідно з отриманими наказами, ми топтали дітей кінськими копитами, вирізували жінок, які – в усякому разі, ці – вже ніколи не народжуватимуть бандитів. Не можу похвалитися жодним полоненим. Ми знищили усіх,” — ось як він буде рапортувати про свої "подвиги" трохи пізніше. Дійшло до штурму. На боці заколотників була кількісна перевага у співвідношенні 20 до 1 (!!!) та тотально переважаюча вогнева міць. Але саме в цей момент проявилась перевага вільних людей над людиноподібним бидлом. Гармати гарматами, але той, хто використовує зброю, завжди буде важливішим за саму зброю. Під час штурму, за підрахунками історика Пелетьє, загинуло біля 3500 штурмуючих і приблизно стільки ж було поранено. Простіш

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ВОВКА. Сьогодні це свято має переважно екологічне і природоохоронне значення. Але не будемо забувати, що мова йде про бойових псів св. Михайла Архангела та св. Юрія Переможця. Звісно це не церковне вчення але в українському народному християнстві це уявлення було досить твердим. Загальновідоме й культове значення вовка в військово - аристократичній культурі Русі - України. Так що, всіх зі святом !

СЕУЛ ТА ВАШИНГТОН ЗМАГАЮТЬСЯ ЗА ПРИХИЛЬНІСТЬ КІМ ЧЕН ИНА. Керівництво Південної Кореї запропонувало Півночі постійний мир. Серйозна пропозиція, якщо врахувати, що вони в стані війни з 1950 року і формально не визнають існування один одного. А головне, що це був явний дружній сигнал Пекіну, особливо на фоні загострення японо - російсько - китайських стосунків. І паралельно американо - китайських.... Трамп негайно розпочав згортання військової співпраці з Сеулом та публічно заявив, про добре порозуміння з Кім Чен Ином. Насправді щось таке мусило відбутись неодмінно, адже Південна Корея не підтримала Трампа в Ірані. Товариш Кім, південнокорейців теж послал. Вийшов типовий стрибок між стільців. По незрозумілим причинам український фб масово збудився на підтримку Сеула. Проста ідея, що деякі розборки між чужинцями (наприклад за прихильність когось з наших ворогів) не передбачають існування "проукраїнської" сторони, нашій "громадськості" досі не доходить.

Вітаю всіх з Днем Прапора!

З РІЧНИЦЕЮ ПОЧАТКУ ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ В цей день ми повинні пам'ятати декілька важливих речей. По-перше, державність наша 35 років тому не народилась, а відродилась. Народження ж державності мусимо рахувати, як мінімум, від доби Ігоря Старого. По-друге, процес ще триває і до набуття нашою сучасною формою державності адекватного і власне українського характеру ще чимало зусиль треба прикласти. Третє. Саме війна за виживання українства, яку ми зараз ведемо, є вирішальним моментом реставрації, яка розпочалась в 1991 році. Війна або нас знищить, або зробить незрівнянно сильніше. Незалежність — це не про декларації та міжнародне визнання. Це про силу та панування. І четверте, важливе й дещо неприємне. Треба розуміти, що боротьба з москвою — це лише початок. Сучасний світовий порядок агонізує і з майбутнього хаосу Україна вийде або оновленою та домінуючою, або не вийде зовсім. Зі святом, співвітчизники. Бог дає випробування лише тим, в кого вірить. @EdYurchenko 🎓

Дев'ять роки, як пішов в засвіти Олександр Маслак, один з моїх найближчих друзів та найрозумніших людей, яких я мав щастя знати. Олександр — саме та людина, якої зараз не вистачає не тільки тим, хто знав та любив його, але й Україні в цілому.

​​РІЧНИЦЯ ВІД ПОЧАТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КОЛОНІЗАЦІЇ КУБАНІ. В 1792 році, перша група українських козаків, під командою полковника Сави Білого висадилась на Тамані. Розпочався український марш на Кавказ і радикальне розширення нашого етнічного простору. Чудовий приклад  збереження українського експансіонізму навіть в умовах кризи національної державності. Кубань була, є і буде українською землею, так само як будь-який інший наш регіон, від Галичини до Слобожанщини й від Полтавщини до Тавриди. Крім того, про необхідність її визволення владно каже не тільки поклик національної справедливості, але й елементарний геополітичний розрахунок. Без української Кубані ми залишимось з росіянами на Чорному морі та без виходу на Кавказ. Якщо без Криму Україна - це «тіло без ніг», як вірно сформулював Його Світлість Ясновельможний Пан Гетьман Павло Скоропадський. То без Кубані Україна це дорогий автомобіль з відкритими дверима і вставленим ключем. Пряме запрошення для небажаних гостей.

​​БИТВА ПІД ОРШЕЮ – СЛАВЕТНА ПЕРЕМОГА ПРАВОСЛАВНОГО КНЯЗЯ 8 вересня 1514 року відбулась битва під Оршею. В цій битві спільне 15-тисячне військо Великого Князівства Литовського під командування волинського князя, великого гетьмана литовського Костянтина Острозького розбило 80-тисячне московитське військо під командування воєводи Івана Челядніна. Це було справжнє диво, яке зберегло саме існування Русі-України та не допустило євразійського триумфу в Східній Європі. За значенням для Європейської цивілізації, битва під Оршею стоїть поруч з перемогами під Віднем та Хотином. Але ми не повинні забувати й духовний вимір протистояння, адже Костянтин Острозький не тільки видатний полководець та національний герой, але й діяч православної церкви, відомий за великою працею на ниві церковного будівництва та оборони православної віри. «Сам Бог стоїть за нас! Є нам допомога з неба! За мною сміливіше наступайте! А в мужності згадайте славних батьків! Ось я перед вами свою голову ставлю! Першим на неприятеля свою шаблю підіймаю!» Такими словами кликав до бою та перемоги наших воїнів нащадок святих князів Русі, що зводив свій рід до св.Володимира та св.Ольги та виявився гідним свящєнної крові, що струмилась у його жилах. Нехай сьогодняшня річниця стане нам нагадуванням про природне єднання хреста та меча, що визначає духовну сутність нашої Нації. @EdYurchenko 🎓

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ПЕТРОВИЧА КОТЛЯРЕВСЬКОГО. Не тільки засновник модерної версії української літературної мови.... Блискучий аристократ, гідний представник роду Котляревських гербу Огоньчик, військовий, інтелектуал, хоробрий і спритний дипломат, який формально перебуваючи на службі московщини фактично вміло захистив українські етнічні інтереси під час російсько - турецької війни 1806 - 1812 років, ініціатор спроби повноцінного відродження українського козацтва ..... І все це про нього, видатного полтавчанина та українця.

АНТИМОСКОВСЬКИЙ ЗАКОН ПРО "ПЕКЕЛЬНІ САНКЦІЇ" ПРИЙНЯТО, НЕЗВАЖАЮЧИ НА ОПІР ДЕМПАРТІЇ. Законопроект "Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026" (закон Грема - Блюменталя про "пекельні санкції") нарешті успішно прийнято в Палаті. На даний момент це найсерйозніше з рішень США щодо санкцій проти РФ. В першу чергу через положення про санкції проти третіх держав - партнерів РФ, таких як КНР. За проголосували 203 республіканця (проти 7) та 58 демократів (проти 152, включно з керівництвом). Опір демпартії перетворив прийняття закону в реальну боротьбу. Фактично ситуацію врятувала центристська опозиція та демократи з Congressional Ukraine Caucus (групи конгресменів спрямованих на роботу з Україною), керівники яких не побоялись кинути виклик власній партії. Ось така "проукраїнська демпартія", яка щє не виграла вибори але вже почала руйнувати ілюзії наївних українців щодо "рятівників від Трампа". Пояснення такої неадекватної поведінки дуже просте - демпартія переходить на відверто антидержавні позиції щодо власної країни. Вони прямо заявляють, що закон надає повноваження президенту і це їх цікавить набагато більше ніж протистояння зовнішнім загрозам. Проблема в тому, що виконавча влада не зміниться щє два роки (щоб там наша безграмотна "громадськість" не фантазувала про імпічмент), отже демпартія системно працюватиме над паралічем власної держави в умовах фактичної "гібридної третьої світової". Хороша новина в тому, що серед демократів лишається досить потужна центристська опозиція - десь чверть демократів Палати та більшість сенатської фракції (там проти було лише 9 демократів та один незалежний ультралівий). Але восени ситуація може погіршитись, адже все йде не тільки до перемоги демпартії на виборах в Конгресс але й до її суттєвого зміщення вліво. Тобто до ослаблення тих самих вменяємих центристів, які дійсно є плюс - мінус проукраїнськими.