UnRealpolitik Chat

Чітка аналітична стаття з ясним підбиттям підсумків. Сподіваюсь, що США зроблять висновки та скоригують свою стратегію

Політична криза у Ризі: чи справді українські дрони стали причиною падіння уряду Евіки Сіліні? У Ризі тиждень почався гучно, зі звільнення міністра оборони Андріса Спрудса 11 травня. Всього через три дні Латвія увійшла у стан гострої політичної турбулентності. Прем’єр-міністерка Евіка Сіліня офіційно подала у відставку, що за конституцією країни автоматично припинило повноваження всього Кабінету Міністрів. Радикальність рішення прем’єрки зумовлена не однією подією, а нашаруванням трьох факторів, які підірвали довіру населення до уряду, а також його єдність Латвія перебуває за крок до парламентських виборів, запланованих на жовтень 2026 року. У цей період політична боротьба традиційно загострюється Метою опозиції був не стільки розпуск уряду, скільки методичне розхитування рейтингу правлячої партії «Нова Єдність». Однак через внутрішню вразливість Кабінету, опозиційні атаки спрацювали як детонатор, спричинивши повноцінний урядовий колапс Коаліційний розкол «Прогресивних» проти «Нової Єдності» є фундаментальною причиною кризи. Конфлікт між ліберально-консервативною «Новою Єдністю» та соціал-демократичними «Прогресивними» тривалий час залишався прихованим, але вибухнув після звільнення Андріса Спрудса «Прогресивні» сприйняли відставку свого міністра як спробу Сіліні перекласти відповідальність за безпекові прорахунки на молодшого партнера по коаліції. Спроба прем’єрки призначити на посаду глави Міноборони аполітичного військового замість представника партії Спрудса остаточно зруйнувала довіру між партіями Відставка уряду стала результатом накопичення непередбачуваних скандалів. Першим ударом по репутації стало розслідування щодо міністра сільського господарства Армандса Краузе. Корупційні підозри в аграрному секторі створили негативне тло, яке опозиція успішно конвертувала у звинувачення в неефективності влади Проте останнім цвяхом в труну Кабінету міністрів стала так звана дронова криза. Інцидент з порушенням повітряного простору Латвії українськими дронами, щ

Дякую за розгорнутий коментар. Насамперед зазначу, що пост від самого початку не претендував на об’єктивний аналіз шахів. Це суб’єктивна авторська позиція, яка використовується як вступ до ширшої аналогії Водночас сильну сторону шахів у тексті якраз і визначено. Там є і про темп, ініціативу, контроль центру та готовність жертвувати матеріалом заради позиційної переваги Щодо тези про «геніальність» гри, то це, радше, публіцистичне перебільшення Стосовно гамбіту, то тут аналогія цілком доречна. Суть не в тому, що Китай буквально «розіграв гамбіт», а в тому, що США витратили ресурси на другорядний напрямок, тоді як їхній головний стратегічний суперник отримав виграш у темпі та позиції

Ми вже уряди європейських країн міняємо? Наддержава, воістину

Нова оборонна політика для країн Затоки Десятиліттями місцеві уряди покладалися на захист Сполучених Штатів, уникаючи розбудови власної оборони. Насправді поточне загострення показує слабкість цього підходу: американські військові бази на їхній території стали не так гарантом безпеки, як мішенями для ударів Ірану Розрахунок на те, що Вашингтон завжди підтримуватиме стабільність у регіоні, не виправдався. США реагують лише тоді, коли це прямо відповідає їхнім інтересам. Наприклад, стримана реакція американців на попередні атаки по нафтовій інфраструктурі Затоки показує, що пріоритети сторін часто розходяться. Очікувати, що зовнішній захист триватиме вічно, означає ігнорувати вже отриманий досвід Виходом може стати лише пряма домовленість із Тегераном. Головним фактором у цих переговорах є саме те, чого Іран домагається роками — згортання американської військової присутності Але це не має виглядати як звичайний відступ. Сполучені Штати поетапно виводять свої війська з регіону, а Іран — обмежує власну ядерну програму та припиняє фінансувати збройні угруповання у сусідніх державах Країнам Затоки доведеться самостійно відповідати за власне виживання. Їхні армії вже мають ефективні бойові підрозділи, але настав час масштабувати їхній досвід. Тут у нагоді може стати Україна, яка вже котрий рік захищається від чисельно переважаючого супротивника Спектр повітряних загроз як у України, так і у країн Близького Сходу схожий, тож обом сторонам буде вигідна співпраця, й Київ вже робить перші кроки, дозволивши експорт озброєнь і відправивши фахівців із протиповітряної оборони Головне, щоб сторони не зупинялись і продовжили співпрацю, оскільки система оборони держави не будується швидко 🍷 UnRealpolitik

Торговці переграли військових Вхід США у затяжну війну з Іраном дав фору економічному і політичному розвитку Китаю Потрібно розуміти, що отримавши контроль над протокою, Іран стає основним гравцем у регіоні, а за таких умов автоматично посилюються позиції Китаю як партнера Чому взагалі Трамп припинив атаки? Іран почав методично наносити ударів по нафтових і газових об’єктах. Переломний момент настав 18 березня, коли Ізраїль розбомбив іранське газове родовище South Pars, а Іран у відповідь атакував катарський Ras Laffan Industrial City — найбільший у світі завод з експорту природного газу, завдавши виробничим потужностям шкоди, на відновлення якої підуть роки Недивно, що на цьому тлі ряд західних інвестфондів та фінансових груп уже починає закладати сценарій підвищення ставок Федеральної Резервної Системи Швидке виснаження стратегічних запасів озброєння — це відтепер слабке місце США. Захід сильний у бліцкригу завдяки потужнішому стартовому потенціалу. Іран починає вигравати під час тривалого протистояння, тому що здатен витримувати довгострокову стратегію працюючи на виснаження І він буде працювати на виснаження Як нещодавно зазначила дослідниця Ірану Сюзанн Мелоні: «Режим, який у січні вбивав власних громадян, щоб придушити протести, цілком готовий і зараз нав’язати їм життя в умовах жорсткої економії» Свого часу завдяки стратегії виснаження противника Монгольська імперія спромоглася стати найбільшою суходільною імперією в історії. Недарма монголів називають «людьми довгої волі». Саме такої тактики і дотримується її послідовниця Піднебесна Ще з давніх часів китайці розглядали свою територію як центр світу, імператор мав «мандат Неба», а навколишні народи сприймалися як периферійні. Але у традиційному китайському світогляді ніколи не було задачі «завоювати» інші країни в прямому сенсі цього слова. Для більш детального розуміння наведемо приклад найвідомішої стратегічної китайської гри — Го або Вэйци У грі го потрібно поступово оточувати чужий про

🇺🇸

🇺🇸

Що не так з ринком ШІ? У медіа часто критикують Європейський Союз за його повільність та зарегульованість, наприклад, у сфері ШІ. Але з новин про прибутковість штучного інтелекту можна зробити висновок, що ЄС все зробив правильно Будь-яка комерційна компанія має отримувати прибуток чи хоча б мати таку перспективу в майбутньому, і тут для ШІ погані прогнози Тож що відбувається? Anthropic переводять своїх корпоративних клієнтів з підписок, котрі є субсидійованими, на купівлю токенів (базові фрагменти тексту, які ШІ використовує для аналізу чи генерації). Підписки є збитковими для компаній, наприклад, на кожен долар, сплачений за підписку на Claude, користувач витрачає потужностей в еквіваленті 8-13 доларів. З GitHub Copilot відбувається те саме, тільки в цьому випадку Microsoft переводить на потокенну оплату всіх своїх користувачів У мережі зʼявляються новини, де певні компанії використали велику частину свого бюджету на токени для Claude. Наприклад, один працівник випадково витратив 500 млн доларів на ШІ. СЕО Uber говорить, що ціну на штучний інтелект вже важко виправдати. Тож “tokenmaxxing” вже не такий привабливий, як це було колись. Але бізнес-модель, побудована на дешевих підписках, є просто нерентабельною Штучний інтелект видається неймовірним інструментом, коли ти платиш за нього мало, саме через ціну його використання стало повсюдним. Ніхто не задумувався про ROI (Return on Investment) його використання, та й це складно вирахувати, оскільки ШІ не стільки замінив працівників компаній, скільки полегшив їм роботу. Але ROI є життєво важливим для бізнесу, оскільки його задача — приносити прибуток. Отже, коли всіх перевели на потокенну оплату, використання ШІ просто невигідне Прибутковість та доцільність безлічі дата-центрів теж сумнівна. По-перше, вони дуже дорогі: один мегават коштує приблизно 14 млн доларів. А щоб їх побудувати, необхідно 18-24 місяці, тож коли їх добудують, відеокарти, котрі зарезервували для них у Nvidia, будуть вже застарівші, що ставит

Європейський ринок зарегульований, але, по-моєму, це той випадок, коли це проблема не Європи, а всього навколишнього світу, що вони дозволяють розвиватися таким системам без необхідних обмежень

Та й загалом, всю історію людства було так, що якась нова технологія на початку неймовірно збиткова, а потім починає приносити дохід. Легше спіздити щось робоче і покращити, а не з 0 робити. Тому ЄС просто хитрожопі. Не корчать з себе гегемонів і гнучко себе поводять, не забуваючи про власних виборців. В США виборця не спитають, чи він хоче того дата центра. Там вже олігархат, який їбе населення в жопу

Як зміна стратегії США вплине на розподіл сил у світі?

«Ніколи такого не було, і ось знову!» — підбиваємо підсумки першої третини президентства Дональда Трампа 🟠Чи була Європа готова до Трампа 2.0? 🟠Як може змінитися НАТО? 🟠І чи може Україна стати новим гарантом безпеки Європи? У новому випуску подкасту кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики НН ІМВ КНУ говоримо разом із Маріанною Фахурдіновою, координаторкою програми партнерства Україна–ЄС Центру трансатлантичного діалогу та дослідницею CEPA, і Олександром Краєвим, директором програми «Північна Америка» Ради зовнішньої політики «Українська призма», старшим викладачем Києво-Могилянської академії У фокусі — майбутнє трансатлантичних відносин, взаємодія України, ЄС, США та безпека в Європі

Говорити з ЄС прагматично Ми роками багато говоримо про те, що Україна може отримати від ЄС Але сьогодні ми часто забуваємо, що й ЄС може чимало отримати від вступу України Навіть якщо винести за дужки важливі, але вже дещо клішовані тези на кшталт «Україна — щит Європи», Київ уже сьогодні може запропонувати Брюсселю та столицям держав-членів ЄС чимало практичних переваг Пам'ятаєте, ми якось підіймали тему того, що Європа, хоч і переозброюється, робить це повільно та часто вкрай неефективними методами? Її озброєння занадто дороге для масштабної війни, виробничі потужності недостатні, а рішення, хоч і часто інноваційні, нерідко важко швидко масштабувати. У сукупності це може призвести до того, що через десять років Європа матиме сильну на папері, але недостатньо спроможну армію, а також суспільство, виснажене величезними військовими витратами На цьому тлі українська оборонна промисловість є козирем не лише завдяки своїм рішенням, а й завдяки їхній вартості, можливості швидкого масштабування та здатності оперативно адаптувати продукцію до потреб фронту І що ще важливіше — військова сфера не є нашим єдиним козирем. Ви можете здивуватися, але вже зараз Україні є що запропонувати ЄС: ІТ, модель національної стійкості, аграрний сектор (і так, тут ідеться не лише про конкуренцію) Проте про ці переваги недостатньо просто знати — їх потрібно вміти грамотно доносити до європейської аудиторії. Саме тому хочу запросити вас на захід, присвячений обговоренню того, що Україна вже сьогодні може запропонувати Європейському Союзу Серед спікерів: 🟠Ростислав Огризко, заступник державного секретаря Кабінету Міністрів України 🟠Ярослав Тимофєюк, керівник політичного відділу Делегації ЄС в Україні 🟠Леонід Літра, старший аналітик Центру «Нова Європа» 🟠Дмитро Шульга, директор програми «Європа та світ» Міжнародного фонду «International Renaissance Foundation» Модераторка: 🟠Маріанна Фахурдінова, координаторка програми партнерства ЄС–Україна в TDC та наукова співробітниця CEPA Дат

Наразі для Європи це не має цінності. Це сильно залежить від китайських комплектуючих. Щоб це було перевагою України, треба щоб європейці хоча б скопіювали ці комплектуючі й змогли їх виробляти у себе