Щиро захоплююсь людьми, які мають чудову уяву, щоб вигадати цілий всесвіт, ще і приділити увагу кожному персонажу і кожній дрібничці сюжету😍 Бо я зі своєю пам'яттю позабувала б всі деталі, мені певно треба окремо все записувати, як щось прийде в голову😅
🎂 BOOKSHINE — 2 РОКИ!
Нашому книжковому куточку виповнюється 2 роки, і з нагоди дня народження я хочу влаштувати для вас невеличкий подарунок 🎁✨
Цього разу переможець отримає можливість самостійно обрати книгу-бажанку до 500 грн 📚
Давно придивляєшся до якоїсь книги?
Можливо, саме вона стане твоїм подарунком 💜
📌 Щоб взяти участь:
✅ Підпишись на канал bookshine✨
✅ Зроби репост цього поста у будь-яку соцмережу
✅ Надішли свій порядковий номер у коментарях
🎲 Переможця визначу випадковим чином 4 жовтня
Дякую, що вже 2 роки ви залишаєтесь у цьому маленькому книжковому куточку 🫶
Святкуємо 2 роки bookshine разом! 🥂📖✨
З якого моменту ти можеш назвати себе письменником?
Коли написав першу книгу? Коли її опублікували? Коли хтось прочитав твій текст і сказав, що ти справді вмієш писати?
А якщо ти вже кілька років пишеш, маєш десятки персонажів, сюжети, які не дають спати, і документи з назвами на кшталт «фінальна_версія_точно_фінальна_3», але жодної опублікованої книги?
Я довго думала, що письменником тебе робить саме книга. Зараз мені здається, що все починається значно раніше.
Мабуть, з моменту, коли ти перестаєш просто хотіти написати історію і починаєш регулярно повертатися до неї. Коли вигаданий персонаж продовжує жити в голові після того, як ти закрила документ. Коли ти бачиш сцену, яку ніхто більше не бачить, і все одно сідаєш її записувати.
Можливо, письменник починається саме в той момент, коли ти вирішуєш, все-таки розповісти цю історію.
А все інше — книги, публікації, наклади, відгуки й обкладинки — вже приходить потім.
А з якого моменту письменником назвали б ви?
З того самого, що ви описали) більше 4 місяців не кидаю, всі персонажі вже стали мені близькими, багато думаю про них, тому вже називаю себе письменницею.
Письменник - від моменту написання першого рядка ✍️
Всі ми, свого роду, письменники
Бо кожен день пишемо свою власну історію
У кожного свій почерк - як відображення характеру
Свій стиль, свої слова, свої улюблені «…» і «!!!» 😊
Хтось пише коротко й по суті, а хтось може розтягнути одну думку на три сторінки
Хтось постійно щось виправляє, а хтось пише як є - і нехай там хоч три помилки в одному реченні😆
І, мабуть, найцікавіше те, що кожен із нас сам вирішує, якою буде наступна сторінка 📖
Тож якщо ви вже написали хоча б один рядок - вітаю, письменник у вас уже прокинувся 🫶
Іноді проблема не в тому, що книга погана. Вона просто не для вас.
Ми чомусь дуже легко плутаємо «мені не сподобалося» з «це погано написано». Якщо сюжет не зачепив, персонажі дратують, темп здається повільним, а романтична лінія викликає лише бажання закрити книгу — це ще не означає, що автор провалився.
Можна чудово написати книгу, яка особисто мені буде абсолютно нецікава. І навпаки: книга з недоліками може потрапити мені саме в той настрій, коли я пробачу їй майже все.
Мені здається, хороший читач уміє розділяти ці дві речі. «Мені не сподобалося» — цілком достатня причина не дочитувати, не купувати продовження і більше не повертатися до автора. Але це все ще не обов'язково вирок самій книзі.
Іноді ми просто зустрічаємося з історією не в той час, не з тим настроєм і не з тим читацьким досвідом.
А іноді вона справді погана. І це теж нормально визнати.
Питання лише в тому, чи можемо ми відрізнити одне від іншого.
Знімок відкритої публічної стрічки з пошукового індексу
ChatCrawler — «Google по публічному Telegram»; оновлюється в міру обходу майданчика.
Час — UTC.