🦀🦀🦀🦀🦀🦀🦀 Щоденник Мелоді Бітті "День за днем зі співзалежності"
Безсилля над іншими.
7 вересня
Припиніть вибачатися за інших людей.
Припиніть вибачатися за себе.
У той час як нашою метою є розвивати співчуття і вчитися прощати, приймати і любити, також наша мета - приймати реальність і тримати людей відповідальними за їх поведінку. Також ми можемо себе тримати відповідальними за нашу поведінку і, в той же час, бути співчутливими по відношенню до себе.
Коли ми проголошуємо безсилля, ми не проголошуємо безвідповідальність. В нас немає влади контролювати інших - те, що вони роблять, робили або можуть зробити.
Ми починаємо з того, що прагнемо припинити неефективне життя, засноване на силі волі та контролі. І ми починаємо духовну, ментальну та емоційну подорож, в якій ми відповідальні за себе.
Ми не жертви. Ми не безпорадні. Схвалення безсилля, коли це є відповідною дією, дає нам можливість почати володіти реальною силою, піклуючись про себе.
🙏 Сьогодні я буду уникати вибачень за свою або чиюсь поведінку. Я дозволю наслідкам та відповідальності належати тим, кому вони дійсно належать
7 вересня 2026
🐝🐝🐝🐝🐝🐝 Щоденник ДДА.
7 вересня.
Святкуйте успіх.
«Учасники нашої групи святкують наш ріст та одужання". ВЧК, стор. 404.
Наш внутрішній Критичний Батько може нашіптувати нам цілий день, повторюючи те, що ми в дитинстві чули від наших батьків,
вчителів, а також інших осіб, наділених владою, в час нашого зростання.
Іноді ми можемо навіть не чути повідомлення як думки; натомість ми просто почуваємося погано від самих себе цілісінький день.
Але в одужанні, коли ми усвідомлюємо вплив цього критичного голосу на нас, і визнаючи шкоду, яку він завдає, ми починаємо заміщувати негативні повідомлення позитивними. Ми урочисто заявляємо про свою готовність змінюватись.
Оскільки програма ДДА вимагає сміливості, витривалості та
наполегливості, то святкування наших успіхів і винагороджування себе за досягнутий прогрес може дуже освіжати та відновлювати нас.
Іноді після важкого дня, навіть те, що ви прийшли на зустріч заслуговує обіймів та привітань. Або після опрацювання
Четвертого Кроку нашою нагородою може стати дзвінок побратимам у цій спільній подорожі, щоб поділитися з ними своїми зізнаннями.
🙏 Цього дня я віддам належне своїм діям щодо самовідновлення та відсвяткую свій прогрес з попутниками, які підтримують та цінують мене.
ДДА "Ратуша" Львів 🦁
👋Привіт усім! 🌺🌼🌷🪻☺️
Запрошуємо завтра, у вівторок, на зібрання групи ДДА/ДДДС "Ратуша" (Львів), 08.09.2026, о 18:30-20:30.
👉18.30 - 20:00 група
🔺20:00 -20:30 - чай та спілкування ☕️( приносите з собою смаколики)
Група відбудеться на території церкви Андрія (у дворі, ззаду колодязя) за адресою площа Соборна, 3А.
🛑 Рекомендований мінімальний внесок 7-ї традиції 40 грн.
8 вересня 2026
🌿🌿🌿🌿🌿🌿 Щоденник Мелоді Бітті "День за днем зі співзалежності"
Зупинити свій біль. 8 вересня
Деякі з моїх почуттів так довго зберігалися в морозильній камері, що тепер пошкодились від заморозки. // Одужання від співзалежності.
Існує багато джерел болю в нашому житті. Ті з нас, хто одужує від проблем дорослих дітей і проблем співзалежності, часто зберігають звалище захованого болю з минулого. Ми зберігаємо почуття, іноді з раннього дитинства до сьогодні, які були або занадто болючими для нас, щоб їх прожити, або ті з якими ми не могли працювати, тому що у нас не було підтримки і ми собі на це не дозволяли.
Неминуче виникають і нові джерела болю в нашому житті. Ми відчуваємо смуток і горе, коли відбуваються зміни в нашому житті, навіть якщо ці зміни хороші, коли ми відпускаємо одну частину життя і починаємо свою подорож в іншу.
Є біль в одужанні, коли ми починаємо дозволяти собі відчувати почуття, коли відсуваємо захищаючий нас щит заперечення.
Є біль, який веде нас, показуючи напрямок вибору кращого для нашого майбутнього.
Є багато варіантів, щоб зупинити біль. Можливо, ми випробували різні варіанти. Одержима і залежна поведінка зупиняє біль - тимчасово. Можливо, ми використовували алкоголь, інші наркотики, взаємостосунки або секс, щоб зупинити біль.
Ми можемо одержимо розмовляти або одержимо фокусуватися на інших людях та їх потребах, використовуючи це як засіб, щоб уникнути або зупинити наш біль.
Ми можемо використовувати релігію, щоб уникнути почуттів.
Ми можемо вдаватися до заперечення того, що ми відчуваємо, щоб зупинити наш біль.
Ми можемо залишатися настільки зайнятими, що у нас немає часу відчувати. Ми можемо використовувати гроші, тренування або їжу, щоб зупинити наш біль.
У нас великий вибір. Можливо, щоб вижити, ми використовували деякі з цих можливостей. Але тільки для того, щоб з'ясувати, що вони були набором допоміжних засобів, які тимчасово полегшують біль, але не вирішують проблему. Насправді вони не зупиняли наш біль - вони відкладали його.
В оду
💚💚💚💚💚💚 Щоденник ДДА.
8 вересня.
Сумніви в собі.
“Ми віримо, що з нами щось не так, хоча і не можемо сказати, що саме. З цією вірою ми можемо прожити все наше доросле життя, мовчки засуджуючи себе і сумніваючись в собі, і вважаючи такий шлях життя нормальному.” ВЧК, стор. 30.
На момент приходу в ДДА, ми вже спробували різні способи змінитися. Можливо, це допомогло нам трохи рухатись вперед, але основні страждання та самосаботаж нікуди не зникали. Ми знали про наші поведінкові моделі, але не бачили як їх можна спинити.
Нам було легко думати, що є щось погане, чого ми не в силах зупинити. Ми думали, що приречені на таку долю, і ця безвихідь вела нас до вкорінення залежностей і дисфункційної поведінки. Це сприяло самотності та ізоляції, страху вийти з укриття та показати коріння, яких ми так
соромилися.
Якщо нам пощастило і ми достатньо відважні, щоб практикувати одужання в ДДА, ми починаємо звільнятися від цих болісних думок, що висіли над нами, ніби прокляття. Ми відчуваємо проблиски надії та обіцянку, що є спосіб зупинити повторення цих болісних патернів. Ми можемо перестати засуджувати себе і сумніватися в собі, ділячись своєю правдою з іншими у ДДА в безпечному та співчутливому середовищі.
Ми виявляємо, що більше не самотні - інші відчувають такий же осуд і невпевненість у собі. Це допомагає нам звільнитися. Ми починаємо будувати мости, які відкривають нам нову свободу та любов до себе, якої ми, врешті, прагнули.
🙏Цього дня я чесно погляну на власну невпевненість та матиму сміливість розповісти свою історію. Я пам’ятатиму, що не самотній у цій мандрівці.
10 вересня 2026
☘️☘️☘️☘️☘️☘️ Щоденник Мелоді Бітті "День за днем зі співзалежності"
Самосхвалення. 10 вересня.
Більшість із нас хоче подобатися іншим. Ми хочемо, щоби люди вважали нас гарними, приязними, добрими та люблячими. Більшість із нас прагне схвалення інших людей. Змалечку дехто з нас знову й знову намагається заслужити схвалення, зробити так, щоби їх любили й цінували.
Ми можемо боятися, що нас полишать, якщо наші вчинки не будуть подобатися. Ми можемо шукати схвалення тих людей, які просто не здатні його дати. Ми можемо не знати, що ми вже зараз заслуговуємо на любов і спроможні навчитися отримувати підтвердження цьому від самих себе.
Щоби жити щасливо, жити незмінно тим життям, яке призначене нам Вищою силою, щоби стати на шлях, який веде до гармонії зі Всесвітом, нам потрібно відпустити нашу екстремальну потребу у схваленні й любові. Ця незадоволена потреба з нашого минулого дає в руки інших людей контроль над нами сьогодні. Вона може завадити нам діяти у власних інтересах і бути щирими із собою. Але ми можемо отримати схвалення від самих себе. Врешті, це єдине схвалення, яке чогось вартує.
🙏 Сьогодні я відпущу свою потребу у схваленні і свою потребу подобатися іншим. Замість цього я сам(а) любитиму і схвалюватиму себе. Я насолоджуватимусь тими приємними несподіванками, які чекатимуть на мене, коли я робитиму це. Люди, важливі для мене, у тому числі я сам(а), поважатимуть мене, коли я буду щирою сам(а) із собою.
🌿🌿🌿🌿🌿🌿 Щоденник ДДА.
10 вересня.
Сімейна схема.
«Неможливо перебільшити необхідність створення розгорнутої сімейної схеми, яка дає змогу наочно розкрити вплив сімейної дисфункції на наше теперішнє життя». ВЧК, стор. 127
Багато з наших родичів казали нам, що ми невдахи, і ми цілковито попалися на цю вудочку. Ми думали, що були єдиними, хто все псує - доки не склали своє викривлене генеалогічне дерево.
У сімейному дереві ДДА перелічені наші предки, як і в будь-якій іншій подібній схемі. Але кожному з них ми присвоюємо хоча б одну характеристику зі стор. 128 ВЧК. Ми визначаємо мітки, з’ясовуючи всі можливі факти з сімейної історії. Так, нам відомо,
що мама була мученицею, а тато - одинаком. Але можливо
ми не знали, що дідусь був ловеласом, а бабуся надмірно хвилювалася через це, або що прадід був трудоголіком, а прабабуся випивала понад міру, хоча вони й могли називати це інакше.
Наша схема допомагає побачити, що те як ми розмовляємо, одягаємось, ходимо та
посміхаємось, може також належати людям з нашого минулого. Це дозволяє вирішувати, що саме ми хочемо зберегти, а які скопійовані механізми більше для нас не спрацьовують.
Коли ми усвідомлюємо, що наслідували те, що
спостерігали, сімейні таємниці припиняються і починається наше власне життя. Озброєні
цими знання, ми вільні робити власний вибір, оскільки навчаємося бути собі Люблячим Батьком.
🙏 Цього дня я згадаю минуле, щоб не повторювати шаблони дисфункції моєї сім’ї. Всі секрети тепер відкрито.
11 вересня 2026
💚💚💚💚💚 Щоденник Мелоді Бітті "День за днем зі співзалежності"
Конфлікт і відособлення. 11 вересня
У взаєминах бувають такі чудові хвилини коли в обох усе складається гладко, і ні в кого не виникає потреби надто замислюватися над проблемою відособлення.
Але бувають складні моменти, коли один із партнерів проходить через кризу чи зміни, – і виникає необхідність відокремитися. Бувають цілі стресові періоди, коли обидва партнери переживають напружену ситуацію, вирішуючи складні питання. Обидва потребують підтримки і обидва не мають сил підтримати іншого. У такий час важко відособлюватися і дбати про себе самим. Тоді стає корисним визначити проблему. Обидва займаються якимись складними питаннями і зціленням. Обидва не мають достатньо ресурсів, щоби ділитися ними з іншим, принаймні у цей момент. І обидва почуваються безпорадними. Це справді проблема. Яке ж рішення? Ідеального рішення не існує. Відособлення – це ключ, хоча до нього важко вдаватися саме тоді, коли нам потрібна підтримка. Але це той момент, коли інша людина насправді радше проситиме про допомогу, аніж надасть нам її. Тому нам варто рухатися в напряму відособлення. Ми можемо працювати з нашими почуттями. Можемо прийняти це як тимчасовий період у взаєминах і перестати озиратися на іншу людину, очікуючи того, чого вона не здатна нам зараз дати. Ми можемо також перестати вимагати від себе того, чого ми не можемо дати.
Допомагає спілкування. Визначення проблеми і розмови про неї без звинувачень і сором’язливості – це початок. Допомагає усвідомлення того, що існують інші джерела підтримки або способи задовольнити наші потреби. Ми все одно повинні уміти подбати самі про себе, навіть коли перебуваємо у кращих зі взаємин. Розумно бути готовим до того, що конфлікт потреб та інтересів може трапитися навіть у найбільш люблячих і здорових взаєминах. Це лише один із періодів любові, дружби чи родинного життя. Якщо взаємини здорові, криза не триватиме вічно. Ми віднайдемо рівновагу. Наш партнер також.
Ми можемо пере
🦚🦚🦚🦚🦚🦚 Щоденник ДДА.
11 вересня.
Духовний досвід
«Хто б міг подумати, що розмовляти, довіряти та відчувати - рівнозначно духовному досвіду. Але для дорослих дітей алкоголіків це так. Ми відчуваємо цю нову духовність у своєму існуванні, у відчутті того, що ми здатні зустрітися з життям таким, як воно є”. ВЧК, стор.285
Це може здаватися простим: приходьте на зустрічі, слухайте, діліться та йдіть додому. Але такі елементарні вияви турботи про себе вносять суттєві зміни в наше життя. Коли ми знаходимо час, щоб відвідати збори, ми практикуємо любов до себе. Коли ми приділяємо одне одному увагу, то показуємо, що нам не байдуже. Коли ми слухаємо тихо, уважно і шанобливо, ми стаємо свідками зростання - іншої людини та самих себе. Коли ми почуваємось досить комфортно, щоб поділитися історією відновлення, то демонструємо довіру до групи. Коли докладаємо зусиль, щоб прийняти простір, в якому ми перебуваємо, ми виявляємо власну вразливість і рухаємось вперед.
Це просте піклування про себе несе духовний досвід, який значно перевершує наші зусилля. Наші супутники в ДДА слухають з емпатією, не перериваючи наш процес, і стають свідками нашого духовного зростання.
Коли ми вчимося довіряти процесу і віддаватися йому, спогади чи почуття виринають із-під ваги нинішнього фальшивого «я». Ми починаємо вільно дихати, робити позитивні та прості кроки в ході свого одужання, справді живучи своїм життям.
🙏 У цей день я роблю прості кроки, щоб потурбуватися про себе та відчути духовну природу свого одужання.
12 вересня 2026
☘️☘️☘️☘️☘️ Щоденник Мелоді Бітті "День за днем зі співзалежності"
Зцілення. 12 вересня
Нам потрібно навчитися бути терплячими, коли процес зцілення відбувається повільно й поступово. Нам слід дисциплінувати себе й визнати, що на шляху від горя до нової безтурботності потрібно буде зробити багато кроків. Нам слід прийняти ці етапи нашого емоційного одужання: гострий біль, нестерпна печаль, порожні дні, небажання бути втішеним, байдужість до життя поступово поступляться місцем сплетінню нових моделей поведінки та прийняттю карколомних викликів життя. (Джошуа Лот Лібман)
Зцілення – це процес. Це поступовий процес одужання. Це процес духовний – радше шлях, аніж пункт призначення. Як співзалежність, що охоплює все життя і прогресує, одужання також може прогресувати. Одне переходить в інше, і все – включно з нами – стає щораз кращим. Ми можемо розслабитися, робити свою частину роботи й дозволити усьому іншому просто відбуватися.
🙏 Сьогодні я буду довіряти процесу і цій подорожі, в яку я вирушила.
🐦🔥🐦🔥🐦🔥🐦🔥🐦🔥🐦🔥🐦🔥 Щоденник ДДА.
12 вересня.
“Сім'я” і робота
"Коли ми обговорювали особисті конфлікти, я подумав, що реагував на поведінку своїх колег, які підсвідомо нагадували мені мого жорстокого вітчима-алкоголіка". ВЧК, стор.425
Іноді ми навіть не чуємо слів. Пильного погляду чи постави, які нагадують про наше дитинство, достатньо, щоб загнати нас у страх і сором. Колись давно нас навчили так реагувати наші родичі, і нам здавалося, що саме ці реакції допоможуть їх задобрити, щоб вони задовільнили наші основні потреби. Деякі з нас піддавались сексуальному чи фізичному насильству. У тому світі ми не мали альтернативи. Ми були в пастці.
Але зараз ми дорослі, які здатні піклуватися про себе. Коли ми відчуваємо страх і сором, спричинені чужими діями, на робочому місці чи деінде, ми більше не граємо в гру. Ми починаємо дозволяти іншим відповідати за те, що вони говорять, роблять і як вони почуваються; ми відпускаємо невербальні сигнали. Якщо ситуація безпечна, ми запитуємо: “Здається, ти засмучений. Є щось, про що ти хотів би поговорити?".
Ми більше не прикидаємось і не намагаємось маніпулювати.
Якщо ситуація становить загрозу, ми віддаляємось, вирушаючи туди, де про нас піклуються і люблять. Інші більше не контролюють нас. Ми заявляємо про свою силу як про акт любові до себе.
🙏 Цього дня я буду володіти своєю силою. Якщо інші здаються сварливими або неприступними, я дозволяю їм прожити це самостійно, а не переймаю це на себе, як і не намагаюся виправити.
Ссылка
натисніть — покажемо
натисніть — покажемо
Запрошуємо на групу.
🫐Сьогодні 12.09.2026 о 20.00.
Читаємо Щоденники Мелоді Бітті " День за днем із співзалежності" та "Новий щоденник Мелоді Бітті"
Приходьте, будемо вам раді.
https://t.me/+Lc1zNwVK-MU4NzAy
13 вересня 2026
🌺🌺🌺🌺🌺🌺 Щоденник Мелоді Бітті "День за днем зі співзалежності"
Час перепрограмування. 13 вересня
Одужання - це не завжди важка праця без винагороди. Є час для радощів і відпочинку, час, коли нам комфортно практикувати, те чому ми вже навчилися. Час змін. Час, коли ми боремося, щоби навчитися чомусь новому або впоратися з якоюсь конкретною проблемою. Є час, коли те, в чому ми практикувалися, одужуючи, починає виявляти себе в нашому житті.
Цей час змін дуже напружений, але у ньому є свій сенс. Це час, коли на глибинному рівні ми перепрограмовуємося. Ми починаємо позбуватися своїх старих вірувань і моделей поведінки. Ми можемо почуватися наляканими або збитими з пантелику. Наші старі навички і моделі поведінки, може й, не давали помітного результату, але були звичними та зручними. Упродовж цього часу ми можемо бути вразливими, самотніми, нужденними – так, наче ми вирушили у подорож без мапи й ліхтарика, так наче ніхто раніше не ступав на цю землю до нас. Ми можемо не розуміти, що відбувається, що зароджується всередині нас. Ми можемо не розуміти, куди йдемо і чи є хтось попереду нас.
Нас ведуть. Ми не самотні. Наша вища сила робить все найкраще й найліпше, щоби в нас відбулися справжні зміни. Інші також проходили цією дорогою. Нас ведуть до тих, хто може нам допомогти, хто може дати нам орієнтири, яких ми потребуємо. Нас готують до того, щоби ми змогли отримати стільки радості й любові, скільки наше серце в змозі витримати.
Одужання – це процес зцілення. Ми можемо довіритися йому, навіть коли не розуміємо його. Ми саме там, де повинні бути, щоби цей процес здійснився. Ми проходимо саме через те, чого повинні зазнати. І куди ми би не рухалися, це краще, ніж лишатися на тому місці, де ми зараз.
🙏 Сьогодні, Господи, допоможи мені вірити, що ті зміни, через які я проходжу, є на добро. Допоможи мені повірити, що та дорога, якою я рухаюся, приведе мене до світла, любові й радості.
🌿🌿🌿🌿🌿🌿 Щоденник ДДА.
13 вересня.
Служіння.
«Служіння - це ключовий аспект програми відновлення ДДA. Це наш спосіб повернути ДДA те, що було безкоштовно надане нам спільнотою”. ВЧК, стор. 348
Нас примушували до служби в дитинстві. Тож служіння в ДДA може помилково викликати схожі почуття. Але існує суттєва відмінність: наші сім'ї не дозволяли нам обирати, а в ДДA нас запитують, чи хочемо ми бути корисними.
Вибір за нами. Жодної провини та маніпуляцій. Якщо ми не хочемо нести служіння, учасники все одно приймуть і полюблять нас.
Можливо, на даний час ми не готові, оскільки ми все ще працюємо над собою. Якщо ми скажемо "На все свій час", інші учасники нас підтримають.
ДДA дає нам час і можливість перетворитися в чудову людину, якою ми й мали бути. Однак десь на цьому шляху ми можемо почати розуміти, що служіння - це форма повернення і вираз вдячності.
Ми можемо віддавати, несучи служіння в групі, інтергрупі та світовому рівні. І ми служимо кожного разу, коли відвідуємо зустріч та ділимось з іншими.
🙏 У цей день, якщо я відчуваю себе достатньо зрілим для цього, я нестиму щиру любов моїм попутникам в ДДА.
14 вересня 2026
🌿🌿🌿🌿🌿 Щоденник Мелоді Бітті "День за днем зі співзалежності"
14 вересня
Що для мене хороше?
Коли ми досліджуємо свої почуття та думки, приймаючи маленьке чи серйозне рішення, ми можемо вчитися запитувати себе, чи це добре для нас. Чи це те, що я дійсно хочу? Чи це, чого я потребую? Чи підходить мені цей напрямок? Чи я поступаюсь контролю та впливу, який я іноді дозволяю іншим мати на мене?
Це не є нездоровим егоїзмом, запитувати себе, чи добре для нас щось. Інший підхід є старим способом мислення. Запитувати, чи добре щось для нас – це здорова поведінка, яку не треба соромитися, яка, можливо, буде в кращих інтересах і для іншої людини.
Якщо ми запитуємо себе, чи це добре для нас, то це не означає, що ми йдемо вниз егоїстичною стежкою самопотурання. Якщо ми ставимо собі таке запитання, це не означає, що ми заблукали, не бачачи плану Бога та Його найкращих намірів. Задаючи собі таке питання, ми беремо участь у напрямку нашого життя до найкращого та до мети. Ми маємо свою силу, щоб зберігати самоповагу.
🙏 Сьогодні я почну діяти у моїх найкращих інтересах. Я робитиму це, розуміючи, що, можливо, мій вибір не завжди подобатиметься кожному навколо мене. Я робитиму це з розумінням, що питання, чи добре це для мене, зрештою, допоможе мені мати справжню відповідальність за своє життя та свій вибір.
🌺🌺🌺🌺🌺 Щоденник ДДА.
14 вересня.
Помилки.
"Щоразу, коли ми без пощади судили себе за типові помилки, виникала втрата". ВЧК,стор. 199
Багато з нас, які зростали в неблагополучних сім'ях, отримало повідомлення про те, що ми не маємо права на помилку. Можливо, нас виховував контроль батьків, які
очікували досконалості. Нас лаяли або навіть знущалися над нами за помилки. Нам не дозволяли бути дітьми і вчитися на своїх помилках, або не казали, що робити помилки - це частина життя кожної людини.
Ми узагальнили це рішення. Навіть після того, як ми залишили свій батьківський дім, ми жорстоко ставились
до себе, коли допускали помилки. Думки, що повторюються, оживляли в нас основну тривогу, наприклад: «Я боюся, що в мене виникнуть проблеми. Я боюся, що мене схоплять." Деякі з нас так соромилися своїх помилок, що брехали або обманювали, щоб їх приховати. Можливо, ми навіть намагалися заглушити цю тривогу, використовуючи залежну або компульсивну поведінку.
Коли ми починаємо одужувати в ДДА, ми дізнаємося, що можемо виявити свої недоліки в атмосфері підтримки. Ми можемо відкрито ділитися історіями того, що звикли приховувати, і отримувати любов. Ми знаємо, що не самотні, коли чуємо, як ще хтось ділиться. Ми відчуваємо себе радісними і вільними, коли працюємо над Кроками.
🙏 Цього дня я визначу помилку, яку допустив, і суворо засудив себе. Я скажу це принаймні одній людині, якій довіряю і від кого відчуваю беззастережне прийняття.
15 вересня 2026
🐝🐝🐝🐝🐝 Щоденник Мелоді Бітті "День за днем зі співзалежності"
15 вересня. Проходити через важкі часи.
Ми витривалі. Але багато в чому ми тендітні істоти. Ми можемо приймати зміни та втрати, але це ми робимо своїми темпами та своїм шляхом. І лише ми та Бог може визначати тимчасовий розклад подій. Менш співзалежні.
Тяжкі часи, часи стресів не для того, щоб робити наше життя цікавішим, але вони є частиною нашого життя, зростання та руху вперед. Що ми робитимемо з важкими часами та енергією цих часів – це наш вибір. Ми можемо використовувати енергію важких часів, щоб долати проблеми і проходити через них. Ми можемо використовувати її, щоб покращити наші навички та поглибити свою духовність. Або ми можемо проходити через цю ситуацію, страждаючи, ховаючи всередину гіркоту і відмовляючись рости або змінюватися. Тяжкі часи можуть мотивувати і готувати нас до того, щоб ми зрозуміли, що є найкращим для нас. Ми можемо використовувати ці часи, щоб рухатися вперед і вгору на більш високі рівні життя, любові та зростання. Вибір нас. Чи дозволимо ми відчувати? Чи прикличемо ми духовність, включаючи подяку, стосовно події? Чи поставимо ми життю та нашій Вищій Силі питання: «Чому передбачається нам навчитися і що нам слід робити?» Чи ми використовуємо цей випадок, щоби підтвердити старі негативні переконання? Чи будемо ми говорити: «Нічого хорошого в мене не буде .... Я всього лише жертва .... Людям не можна довіряти .... Життя не варто того, щоб жити»? Нам не завжди потрібна енергія важких часів чи стреси, щоб мотивувати себе рости та змінюватися. Нам не потрібно створювати стрес, шукати його чи залучати його. Але якщо це є, ми можемо вчитися використовувати його для зростання та досягнення доброго у житті.
🙏 Господи, нехай мої лихоліття будуть часом для одужання.
🌺🌺🌺🌺🌺🌺
Щоденник ДДА.
15 вересня.
Дев’ята обіцянка.
"Нам стане легше встановлювати здорові межі". ВЧК, стор. 591
У дитинстві нашу цілісність було сильно порушено. Фізичні, психологічні, соціальні та духовні межі рідко, якщо взагалі колись, шанувалися у наших домах. У результаті цього обумовлення ми не навчилися шанувати власні та чужі кордони. Якщо ми виросли в сім’ї, де наші кордони постійно порушували, і ніхто не брав на себе відповідальність, ми, можливо, почали самі порушувати межі інших і вважати, що це нормально.
Ми приходимо на збори ДДА. Про дотримання меж ми дізнаємось на першій зустрічі, коли дотримуємося правила заборони перехресних розмов. Цей здоровий кордон дозволяє кожному з нас виражати свою реальність без коментарів, суджень та догоджання. Поки ми продовжуємо відвідувати збори та ділитися своїм досвідом, ми можемо виявити інші рівні порушення меж, які ми ще здійснюємо.
Через Кроки ми виявляємо, як були порушені наші межі дитинства. З цього моменту ми переходимо до визнання того, як ці порушення впливають на нас сьогодні. Коли ми стаємо самими собі Люблячими Батьками, ми відновлюємо здорові внутрішні та зовнішні межі. Ми починаємо відроджувати свою цілісність, встановлюючи з іншими, навіть владними особами, здорові межі.
🙏 Цього дня я буду дотримуватися здорових меж на своїх зборах ДДА. Я буду використовувати їх як східці для визнання моїх похованих дитячих спогадів та почуттів. Я вчуся цілісно встановлювати межі.
ДДА "Ратуша" Львів 🦁
Привіт усім! 🌺🌼🌷🪻☺️
Запрошуємо сьогодні, у вівторок, на зібрання групи ДДА/ДДДС "Ратуша" (Львів), 15.09.2026, о 18:30-20:30.
🚨 Після групи буде робоча група ДДА/ДДДС "Ратуша".
👉 18:30 - 19:30 - група
🔺 19.30 - 20:00 робоча група
🙂 20:00 - 20:30 - чай та спілкування ☕️( приносите з собою смаколики).
Група відбудеться на території церкви Андрія (у дворі, позаду колодязя) за адресою: площа Соборна, 3А.
🛑 Рекомендований мінімальний внесок 7-ї традиції 40 грн.
16 вересня 2026
🌺🌺🌺🌺🌺🌺🌺🌺 Щоденник Мелоді Бітті "День за днем зі співзалежності"
Помста.
16 вересня
Не важливо, як довго ми одужуємо, не важливо, наскільки твердим і духовним є наш ґрунт, у нас все ще може часом виникати непереборне бажання карати, вставати на один рівень з іншою людиною. Ми хочемо помститися. Ми хочемо зробити боляче іншій людині так само, як вона чи вона зробили боляче нам.
Ми хочемо, щоб життя віддала по заслугам цій людині. Насправді ми хочемо у цьому допомогти життю.
Це нормальні почуття, але не слід керуватися ними Ці почуття є частиною нашого гніву, але це не наша робота до суду.
Ми можемо дозволити собі відчувати гнів. Корисно зробити крок глибшим та дозволити собі відчувати й інші почуття – біль, образу. Але нашою метою є витягти назовні, звільнити ці почуття і покінчити з ними.
Ми можемо вважати іншу людину відповідальною за її вчинки. Але бути суддею не є нашою відповідальністю. Якщо ми активно шукатимемо помсти, це нам не допоможе. Це буде перешкодою для нашого зростання і відсуне нас назад.
Відійдіть. Досить грати в ігри. Відчепіться від гачка. Вчіть свій урок. Подякуйте іншій людині за те, що вона Вам виклала щось цінне. І покінчіть із цим. Залишіть це позаду.
Прийняття допомагає. Також допомагає прощення - не того сорту прощення, яке дозволить людині знову використати Вас, а прощення, яке звільняє іншу людину йти своїм окремим шляхом, поки звільняються наш гнів та о6іди. Це звільняє нас іти своїм шляхом.
🙏 Сьогодні я буду настільки гніватися, наскільки мені це потрібно, щоб завершити свої стосунки з іншими. Як тільки я звільню свій гнів, я прагну до прощення - прощення з кордонами. Я розумію, що кордони разом із прощенням та співчуттям дозволять мені рухатися вперед.
🌿🌿🌿🌿🌿🌿🌿 Щоденник ДДА.
16 вересня.
Пошук цінності в минулому.
“Завдяки одужанню ми усвідомлюємо, що наш досвід дитинства має велику духовну цінність. Ми усвідомлюємо, що можемо допомогти собі та іншим ". ВЧК, стор. 334.
В ДДА наша подорож до травм дитинства не проходить без болю. Для деяких з нас інтенсивність почуттів може бути зараз більшою, ніж тоді, оскільки нам не дозволяли відчувати чи демонструвати свої почуття в дитинстві. Будучи дорослими, доки ми не розпочали цю подорож, більшість з нас не дозволяли собі відчути безсилля та вразливість, необхідні для зцілення нашої пораненості.
На початку одужання, якби хтось сказав, що одного разу ми будемо дивитись на наш досвід дитинства як власний цінний досвід, багато хто з нас, можливо, мав би великі сумніви, що це може статися. Деякі з нас уникали цієї подорожі, оскільки думали, що якщо ми коли-небудь почнемо плакати, то не матимемо можливості зупинитися. Але, маючи віру в нашу Вищу Силу і силу наших попутників по програмі, ми сповнилися цим бажанням.
Супровід по Кроках та підтримка інших членів ДДА допомогла нам звільнитися від болю нашого минулого. Обмін нашим досвідом допоміг нам побачити духовну цінність того, що ми знаходили, але не лише для себе, але завдяки надії, яку ми пропонували іншим дорослим дітям, що одужували.
🙏 Сьогодні я знаю, що бажання поділитися своєю подорожжю в першу чергу допомагає мені, а також і іншим зрозуміти, що ця подорож є духовною. Тепер я можу примиритися зі своїм минулим і жити маючи душевний спокій.
17 вересня 2026
☘️☘️☘️☘️☘️☘️☘️ Щоденник Мелоді Бітті "День за днем зі співзалежності"
Нова поведінка в взаємовідносинах. 17 вересня.
Ми багато говоримо про нову поведінку у стосунках у одужанні: коли ми дозволяємо іншим бути самими собою, не вибухаємо у відповідь на їхню поведінку і не приймаємо її особисто, коли ми володіємо своєю силою, щоб піклуватися про себе. Ми говоримо про відпущення своєї потреби контролювати, про те, що нам слід фокусуватися на відповідальності перед собою і не робити жертви, фокусуючись на іншій людині і забуваючи про себе. Ми говоримо про встановлення кордонів, про те, що нам слід говорити прямо і бути відповідальними за те, що ми хочемо і чого потребуємо. Те, що така поведінка, безумовно, допомагає мати справу із залежними людьми, зовсім не означає, що її можна використовувати тільки в так званих «дисфункціональних взаєминах». Така поведінка тепер є нашою новою поведінкою у взаєминах. Воно допомагає нам у стресових взаєминах. Воно може допомогти нам пройти часи стресів у здорових взаєминах. Поведінка одужання, якій ми вчимося, - це інструменти, навички здорових взаємин, які ми можемо використати, щоб покращити якість будь-яких взаємин. Одужання означає піклування про себе. Ми вчимося любити себе та піклуватися про себе у взаєминах з людьми. Чим здоровішими ми будемо, тим здоровішими будуть наші взаємини. І ми ніколи не переростемо нашу потребу здорових взаємин.
🙏 Сьогодні я не забуду застосувати поведінку одужання у всіх моїх взаєминах - з друзями та співробітниками, а також у особливих любовних взаєминах. Я старанно працюватиму над тим, щоб піклуватися про себе у взаєминах, що викликають труднощі, визначаючи, які навички мені слід застосувати. Також я розглядатиму шляхи, якими мої взаємини можуть успішно розвиватися з навичками моєї нової поведінки одужання
☘️☘️☘️☘️☘️☘️☘️ Щоденник ДДА.
17 вересня.
Географія одужання.
"Незважаючи на те, що ми були побиті емоційно, ми мали надію, що нові стосунки, нова робота або переїзд принесуть нам одужання, але цього ніколи не сталося". BЧК, стор. 334.
Ми віддавали всі сили іншим людям. Нас навчили робити це. Ким ми були як люди,якщо наші надії та мрії не мали жодного значення.
Ми знову і знову бачили себе у старих ситуаціях, лише мінялися люди навколо. Ми переїхали до нового міста, щоб вийти з халепи, ми змінили роботу і закінчили стосунки. Але наші батьки продовжували проявлятися в інших людях, або ж в нас були деструктивні стосунки як з дядьком чи сестрою, та це повторювалося з іншими людьми.
Деякі збори ДДА використовують цю версію молитви про душевний спокій:
Вища Сила, даруй мені душевний спокій,
щоб прийняти людей, яких я не можу змінити,
мужність змінити ту людину, яку я можу змінити,
і мудрість зрозуміти те, що ця людина - це і є я сам.
Болить, коли ми починаємо виходити із заперечення, але ця біль не буде вічною. Ми притримуємося нашої програми та нашої Вищої Сили. Ми вчимось виховувати ті частини нас, які потребують уваги, аби ми мали можливість зростати. Ми несемо світло туди, де його немає, світло любові у всесвіт, і у ті поранені частини, які все ще ховаються всередині нас. Вони сповнені бажанням вийти назовні, аби розповісти свої власні пережиті історії і зцілитися.
🙏 Сьогодні, за допомогою моєї Вищої Сили, я зосереджусь на собі, аби знайти рішення, яке утримає мене від повторення своєї минулої типової поведінки.
18 вересня 2026
🌿🌿🌿🌿🌿🌿 Щоденник Мелоді Бітті "День за днем зі співзалежності"
Дозволити доброму траплятися
18 вересня
До мого одужання мої взаємини були нікчемні. На роботі в мене теж не ладилося. Я була втягнута в проблеми моєї дисфункційної сім'ї. Але, принаймні, я знала, чого очікувати. Анонімні співзалежні.
Я хочу, щоб моя друга частина життя була настільки гарною, наскільки перша була нещасною. Іноді я боюся, що цього не буде. Іноді мені стає страшно, що це може бути. Гарне може нас лякати. Ми можемо боятися змін, якщо навіть вони хороші. Бувають випадки, коли хороші зміни нас лякають більше, ніж важкі часи. Минуле, особливо до одужання, могло стати зручно звичним. Ми знали, чого очікувати в наших взаєминах. Вони були передбачуваними. Одні й ті самі моделі повторювалися: однакова поведінка, один і той самий біль - знову і знову. Вони могли бути не такими, якими ми хотіли, але ми знали, чого очікувати. Відбувається не так, коли ми змінюємо моделі поведінки і починаємо одужувати. Ми могли бути досконалими в передбаченні подій у більшості сфер нашого життя. Взаємини приносили біль. Нас усього позбавляли. Кожен наступний рік майже повністю повторював попередній. Іноді трохи краще, іноді трохи гірше, але зміни не були значними. Не були до моменту, коли ми почали одужання. Тоді все стало змінюватися. І що більше ми працювали за цією дивовижною Програмою, то більше ми й наші обставини змінювалися. Ми почали дослідження не нанесеної на карту місцевості. Ми стали отримувати хороше. Усе справді стає кращим. Ми стаємо успішними в коханні, роботі, житті. Кожен день приносить нам хороше, і страждання розсіюються. Ми більше не хочемо бути жертвами життя. Ми вчимося уникати непотрібних криз і травм. Життя дає нам хороше. «Як мені витримати це хороше?» - запитала одна жінка. «Це важче і більш незнайоме, ніж біль і трагедії». «Так само, як Ви витримували труднощі», - послідувала репліка, - “живучи одним днем”.
🙏 Сьогодні, Господи, допоможи мені відпустити мою потребу відчувати біль і к
☘️☘️☘️☘️☘️☘️ Щоденник ДДА.
18 вересня.
Зцілення.
"Перебуваючи на зібраннях по Дванадцяти Кроках у ДДА, я був серед тих, хто насправді знає мене справжнього". BЧК, стор. xviі.
Все, що ми знали - це лише те, що наші життя не складалися. Знаходячись в центрі нашої дисфункції ми все ж знайшли в собі сили звернутися за допомогою. Нам було запропоновано подивитися на те, що наше дитинство все ще впливало на нас, і що долучитися до ДДА може бути доброю ідеєю. Тож ми довірились та відвідали наше перше зібрання ДДА.
Майже відразу ми відчули почуття комфорту, насправді навіть не знаючи достеменно, про що йдеться в цій групі. Ми почали чути розповіді інших; це виглядало так, ніби вони знали нас зсередини, фактично не знаючи нас. Ми усвідомили, що ми всі маємо схожі риси як наслідок виховання у дисфункційному божевіллі. Ми знали, що ми підійшли до потенційної розгадки своїх різних почуттів, в тому числі самотності.
Ми виявили, що цей процес зцілення показав нам те, як зростати зсередини, і ми визнали те, що ми знаходимося на правильному шляху. Ми знайшли велику втіху у визнанні того, що 12 Кроків можуть привести нас до духовного одужання та зростання. Кроки ведуть нас до духовного зцілення та зростання. ДДА допомогла нам знайти вихід з ізоляції, страху, несхожості на інших.
🙏 Сьогодні я пам'ятатиму те почуття безпеки, яке я знаходжу на моїх зібраннях. Я пам'ятаю про те, що я вже більше не самотній.