я зараз не працюю систематично з тендерами і не працювала так в секторі громадському. Та на попередніх роботах робили так - визначали, хто потенційно підійде для тендеру, наприклад 10 виробників. Оголошували тендр і тоді розсилали листи, що ось дивіться тендр, ви можете взяти в ньому участь
Так, попередня відповідь абсолютно слушна — я б теж рекомендував використовувати і «Гурт», і «Громадський Простір», і сайт організації, а також обов’язково робити пряму email-розсилку постачальникам, які вже брали участь у подібних закупівлях, та діючим постачальникам відповідної продукції. Я б лише додав ще кілька моментів із практики.
По-перше, зараз в Україні об’єктивно не так багато постачальників, які готові виконувати весь набір вимог, що інколи закладають донори: не лише поставити товар, а ще скомплектувати його, перепакувати, промаркувати, наклеїти наліпки, зав’язати бантики, умовно ще «подмухати й попшикати парфумами» :) Тобто на одного постачальника інколи намагаються покласти цілий комплекс дуже різних функцій.
Постачальник, який спеціалізується на конкретному товарі, часто просто не буде брати на себе весь цей набір невластивих йому послуг.
Тому, можливо, варто подивитися, чи можна розділити закупівлю: окремо придбати товари або комплектуючі, а окремо замовити комплектацію, пакування, брендування чи інші супутні послуги у відповідного підрядника. Це може суттєво збільшити кількість потенційних учасників.
По-друге, «Гурт» і «Громадський Простір» добре знають у громадському секторі, але звичайний бізнес там не завжди шукає тендери, а частина постачальників про ці ресурси взагалі не знає. Знаю, що добре працюють Prozorro та Zakupivli.Pro, особливо якщо завдання — вийти саме на комерційних постачальників.
Також я б окремо переглянув формулювання самого тендера. Документація має, звичайно, відповідати вимогам донора, але водночас бути зрозумілою для українського бізнесу. Іноді в тендери буквально переносяться донорські формулювання, назви політик, абревіатури чи вимоги, які для звичайного постачальника виглядають складно і незрозуміло. У результаті бізнес може просто вирішити не подаватися.
Тому там, де це дозволяють процедури та вимоги донора, я б максимально адаптував тендер під українські реалії: залишив усе справді необхідне щодо якості, доброчеснос
Для цього і існує "Політика закупівель"! а не для донора для галочки. Туди прописують всю практику і випадки нестандартні і накопичують досвід.
N
Зазвичай проводять тендер, якщо не відбувся, протокол, пояснювальна записка "Дослідження ринку" потім закупівля по цій записці через протокол у того кого найнижча ціна - стандартна практика.
З того, що бачу по ринку і сфері - тендерам ГО часто не довіряють. Бо знають, що ГО їх мають проводити за будь-якої незрозумілої ситуації (зокрема, тоді коли в комерційному секторі це б і в голову нікому не прийшло, бо немає реальної підстави, а у нас вимоги донорів).
Через це є упередження, що ГО вже наперед знають, кого оберуть, бо тендер під когось чи напівфіктивний. Відповідно, люди не хочуть паритися тим, що з великою вірогідністю, на їхню думку, не матиме сенсу.
Перепрошую, що це не про те, як вирішити проблему, а швидше її констатація. Наболіло)
Так, безумовно, політика закупівель для цього й існує, і добре, коли організація накопичує в ній практику та прописує нестандартні випадки. Тут повністю погоджуюся.
Але є важливий нюанс: сама по собі відповідність внутрішній політиці закупівель ще не означає, що закупівля автоматично буде визнана коректною донором чи аудитором. Політика має бути узгоджена з донорськими вимогами, принципами конкуренції, прозорості, value for money, conflict of interest та іншими стандартами, які застосовуються до конкретного фінансування.
У мене, наприклад, був досвід міжнародного аудиту, коли формально організація здійснювала закупівлі відповідно до власної затвердженої політики. Але саме цей блок аудитори оцінили найнижче і окремо позначили як red flag.
Проблема була в тому, що політика фактично дозволяла обґрунтовувати ситуацію приблизно так: «ринок специфічний, інших постачальників немає, тому закуповуємо в цього». При цьому в тендерах були настільки специфічні вимоги, що їм фактично відповідав один постачальник. Додаткові питання виникли ще й тому, що відповідне ТОВ з’явилося приблизно в період реалізації гранту і саме воно постачало потрібне обладнання, зокрема сонячні панелі.
У результаті аудитори вже дивилися не лише на те, чи виконано внутрішню процедуру, а й на те, чи не були сам грант, технічні вимоги та закупівлі фактично сформовані під заздалегідь визначеного постачальника.
Тому я б дуже обережно ставився до логіки «це прописано в нашій політиці — значить, усе нормально». Донор може погодити політику на старті, але під час подальшого аудиту конкретні закупівлі все одно можуть бути поставлені під сумнів, а витрати — визнані ineligible. І тоді ризик повернення цих коштів уже лежатиме на самій організації.
Так, політика з накопиченими типовими і не дуже кейсами - це алгоритм дій для команди. Проте політика чи вимоги донорів до закупівель - у переважній більшості випадків є верхорівневим документом, який вирішує все)
В політиці прописано що закупівлі проводяться відповідно до вимог донора, а якщо донор не має вимог до закупівлі використовується ця політика - це головне речення з якої починається політика закупівельна організації. Простіше не буває. Не займайтесь єрундою.
Як залучати фінансування для соціальних проєктів?
30 вересня стартує третій потік нашого курсу «Фандрейзинг для соціальних проєктів» – практичне навчання для тих, хто хоче краще розуміти, де та як шукати ресурси для своїх проєктів та організацій.
За 5 тижнів ви опануєте не лише роботу з грантами, а дізнаєтеся про всю систему фандрейзингу. Ви вмітимете:
🟠знаходити та оцінювати потенційних донорів;
🟠працювати з грантовими можливостями;
🟠залучати бізнес і меценатів;
🟠готувати пропозиції, які хочеться підтримати;
🟠презентувати та пітчити свій проєкт;
🟠правильно формувати бюджет;
🟠враховувати специфіку реалізації проєкту та звітування;
🟠використовувати ШІ у фандрейзингу.
Протягом курсу ви працюватимете над власним кейс-проєктом, застосовуючи отримані знання на практиці.
Викладає Уляна Мовчан – засновниця Connection Agency, PhD, фахівчиня з 12-річним досвідом у фандрейзингу. Уляна працювала зі 115+ організаціями у 12 країнах, самостійно залучила понад €6 млн на соціальні проєкти та понад €11 млн у ролі керівниці команди.
Що ви отримаєте від курсу?
▪️системне розуміння фандрейзингу;
▪️практичні інструменти для залучення фінансування;
▪️досвід роботи з власним проєктом;
▪️живі заняття та доступ до записів;
▪️знання, які можна застосовувати у проєктах будь-якої соціальної тематики.
Старт – 30 вересня.
Тривалість – 5 тижнів.
Подивитися програму, відгуки учасників, доступні пакети та вартість можна за посиланням.
➡️ Деталі та реєстрація
Я працюю в громадському секторі вже кілька років. І нещодавно впіймала себе на думці, що більше не розумію, чи я досі «за ідею», чи просто дуже добре навчилася терпіти.
Спочатку мені подобалося майже все: маленька команда, багато свободи, відчуття, що від твоєї роботи щось реально змінюється. Я могла працювати вечорами, брати на себе більше, ніж передбачала посада, і щиро думала: ну це ж громадський сектор, тут усі трохи більше вкладаються.
А потім оце трохи більше стало нормою. Якщо я не відповідаю ввечері - підводжу команду. Якщо хочу взяти відпустку, то це завжди невдалий момент, бо якийсь дедлайн.
Зовні все виглядає чудово. А всередині я вже кілька місяців мрію про роботу, де після 18:00 від мене буквально нічого не залежить.
Цікаво, де проходить межа між тим, що ми працюємо заради важливої справи і тим, що організація користується нашою відданістю. І чи можна взагалі працювати в громадському секторі довго, не вигорівши?
✉️ Ви можете анонімно поділитися своєю історією тут
Всім привіт)
А чи є тут організації, які співпрацювали з фотографами/фотографинями у Дніпрі?
Може ви б могли когось толкового порадити і не за всі гроші світу?)
EdEra шукає фандрейзера/ку
EdEra – українська edtech-студія, яка створює освітні рішення для держави, бізнесу та громадського сектору.
Шукають фандрейзера/ку рівня Middle+ або Senior, який/яка зможе брати на себе ініціативу, розвивати напрямок й залучати фінансування.
Що очікують:
🟠3+ роки релевантного досвіду у фандрейзингу, grant management, partnerships, business development або суміжних напрямах.
🟠Досвід самостійного ведення фандрейзингового напряму, великого портфеля можливостей або значної частини fundraising-функції.
🟠Практичний досвід залучення фінансування через міжнародні донорські програми, гранти, корпоративні партнерства або інші канали.
🟠Розуміння повного грантового циклу: від пошуку можливості й підготовки заявки до реалізації, compliance та звітності.
🟠Англійська на рівні upper-intermediate (B2).
Що пропонують:
🟠Роботу над ціннісними проєктами, що дійсно рухають нашу країну та освіту вперед.
🟠Досвід реалізації проєктів з різними стейкголдерами (держава, бізнес, ГО, міжнародні організації).
🟠Роботу в професійній команді з понад 50 людей та внутрішнє навчання.
🟠Можливість працювати як в офісі в центрі Києва, так і віддалено.
🟠24 дні оплачуваної відпустки, безлімітні лікарняні (довідки не треба), можливість страхування та компенсації навчання.
🟠Ринкову заробітну плату за результатами співбесіди та її прозоре майбутнє зростання на основі досягнень.
➡️ Детальніше про вакансію тут
Для громадського сектору, з моїх спостережень, від 30 тис. грн, якщо ця людина не повинна вести соцмережі, без іноземних мов, з навантаженням десь до 5 не супер великих проєктів. А так, чим більше досвіду, компетенцій, вимог від роботодавця і навантаження, то рівень в середньому до 70 тис. зустрічала.
Ще вартість послуг може кардинально відрізнятися відповідно до напрямків, періодичності публікацій, виїздів, оперативності й кількості майданчиків для публікацій.
Бо одна справа опублікувати 1 листівку на тижні, а інша — виїжджати на "прильоти", домовлятися про інтервʼю з посадовцями та "продиратися" на нацканали з анонсами та релізами
Знімок відкритої публічної стрічки з пошукового індексу
ChatCrawler — «Google по публічному Telegram»; оновлюється в міру обходу майданчика.
Час — UTC.