Літературний чат

Не сказати щоб я мріяла про великий дім і великий сад (уже починаю насправді), але «Сад супроти часу» розвиває в мені ці думки Підглянула, як виглядає будинок Ленґ в Саффолку і тепер розумію, чому вона так трепетно про нього пише

Сьогодні вночі, 19 липня, внаслідок чергової терористичної атаки росії було знищено склад видавництва #книголав Найголовніше для нас — ніхто з наших колег не постраждав! Водночас ми втратили майже 250 тисяч книжок. Це результат праці авторів, перекладачів, редакторів, дизайнерів, друкарень і всієї команди, яка щодня працює для українського читача. росія вкотре доводить, що веде війну не лише проти людей, а й проти української культури, освіти та нашого майбутнього. Через знищення складу можливі тимчасові затримки з відправленням замовлень. Ми вже працюємо над тим, щоб якнайшвидше відновити всі процеси. Дякуємо за ваше терпіння, розуміння та підтримку. Бережіть себе та своїх близьких. Підтримуйте українське і продовжуйте підтримувати Сили оборони України — саме вони щодня захищають нас і наближають перемогу! Дякуємо, що залишаєтеся з нами. Все буде добре! 🫂

Я не знаю, чи я хочу читати Олівію Ленґ чи бути Олівією Ленґ, як написав один ревʼюєр на Гудрідз Я захоплююсь тим, що можна 300 сторінок присвятити такій палкій любові до саду. Як людина, яка в дитинстві набулась на городах і обіцяла собі не мати справи з землею, я за ці 300 сторінок залізно постановила - колись я хочу сад. Навіщо мені всі підписки на Клод, якщо не для того, щоб питати у нього, що таке мульчування і як пересадити першу рослину в моєму житті?