записки сонного мрійника - чатик

Ніч скорпіона Я пам'ятаю ту ніч, коли мою матір ужалив скорпіон. Десять годин безупинного дощу змусили його заповзти під мішок із рисом. Розпрощавшись зі своєю отрутою — зблиск зловісного хвоста в темній кімнаті — він знову наважився виповзти в дощ. Злетілися селяни роєм мух і продзижчали ім'я Бога сто разів, щоби лукавого скувати. Зі свічками та ліхтарями, що відкидали тіні велетенського скорпіона на глиняні стіни, вони шукали його: його не знайшли. Вони прицмокували язиками. Із кожним рухом скорпіона його отрута рухалася кров'ю матері, казали вони. Нехай він замре, казали вони. Нехай гріхи твого попереднього втілення цієї ночі згорять, казали вони. Нехай страждання твої послаблять нещастя твого наступного втілення, казали вони. Нехай сума всього зла зрівноважена в цьому ілюзорному світі проти суми добра зменшиться твоїм болем. Нехай отрута очистить твою плоть від жадань, і дух твій — від честолюбства, казали вони, і вони розсілися колом на підлозі з моєю матір'ю в центрі, мир, що вищий за всякий розум на кожному обличчі. Більше свічок, більше ліхтарів, більше сусідів, більше комах і безконечний дощ. Моя мати корчилась дужче й дужче, стогнучи на килимку. Мій батько, скептик, раціоналіст, перепробував усі прокляття та благословення, порошки, мікстури, трави та суміші. Він навіть вилив трохи парафіну на укушений палець ноги та підніс до нього сірник. Я спостерігав, як вогонь живиться моєю матір'ю. Я спостерігав, як святий чоловік виконує свої обряди, щоби приборкати отруту заклинанням. Двадцять годин по тому біль минув. Моя матір лише сказала Слава Богу, що скорпіон обрав мене І пощадив моїх дітей. Ніссім Ізекіль переклад з англійської

Night of the Scorpion by Nissim Ezekiel I remember the night my mother was stung by a scorpion. Ten hours of steady rain had driven him to crawl beneath a sack of rice. Parting with his poison - flash of diabolic tail in the dark room - he risked the rain again. The peasants came like swarms of flies and buzzed the name of God a hundred times to paralyse the Evil One. With candles and with lanterns throwing giant scorpion shadows on the mud-baked walls they searched for him: he was not found. They clicked their tongues. With every movement that the scorpion made his poison moved in Mother's blood, they said. May he sit still, they said May the sins of your previous birth be burned away tonight, they said. May your suffering decrease the misfortunes of your next birth, they said. May the sum of all evil balanced in this unreal world against the sum of good become diminished by your pain. May the poison purify your flesh of desire, and your spirit of ambition, they said, and they sat around on the floor with my mother in the centre, the peace of understanding on each face. More candles, more lanterns, more neighbours, more insects, and the endless rain. My mother twisted through and through, groaning on a mat. My father, sceptic, rationalist, trying every curse and blessing, powder, mixture, herb and hybrid. He even poured a little paraffin upon the bitten toe and put a match to it. I watched the flame feeding on my mother. I watched the holy man perform his rites to tame the poison with an incantation. After twenty hours it lost its sting. My mother only said Thank God the scorpion picked on me And spared my children.

Дякую за поширення!

Дякую!

Ага, дослівно так і сказала: «норм» підтверджую…))

Мене роз'їбало, дякую

🔥

[великий вірш про] небагатослівність 1.1 [їй] шкірою один одного закутавшись спільною шкірою з усімами її порами родимками прищами заблукавши в лісочку волосся під пахвами та на лобку серед спеки стиснутого повітря часом хамсин голосів бідно шепоче о так а частіше звучить протяжне м-м-м 1.2 після оргазму пропахлий виділеннями наших земних тіл я всядусь чорнилом виводити літери і недолуго складати їх у порізані скалічені рядки слова адресовані тобі що досі лежить на ліжку і ніколи того не почує 2.1 [їм] під повіками натомленого дня сховавшись між війками вересневих сутінок шлях до майбутнього осяююємо вогниками щойно розкурених сигарет брати на годину чи вічність цього ще ніхто з нас не знає але є дрібка спокою в дурних жартах над власними смертю й долею серед мовчання тривожних чоловіків 2.2 загорнувшись у спальник я надрукую в нотатках щось схоже на вірш як грозова хмара схожа на бога як вегетативний стан схожий на життя і ніколи вам його не прочитаю 3 [собі] я не вчу віршів я вчив вірші але забув їх усі я не знаю жодного рядка з творчості поетів на прізвища яких щоразу маю (мо)ментальну ерекцію ці рядки як фотографії із розмитими обличчями ці рядки я забув бо говорити чужими словами чужими голосами чужою поезією не випадає нагоди за нашого прозаїчного життя 10.09.2026

нікотин нікотину в мені настільки багато що лише поцілуй мене пристрасно і миттю зомлієш та виблюєш 12.09.2026

мультитаскінг з віком в добі залишається менше і менше годин на те що люблю в лівій руці триматиму книгу правою пеститиму тебе із цигаркою в зубах і віршами в голові 19.09.2026