Трибуна | ОБГОВОРЕННЯ

Майже два роки пошуків і надії: в Ужгороді сьогодні поховали 44-річного солдата Артема Талаєва Артем Сергійович Талаєв народився 28 травня 1983 року в Ужгороді. Навчався у місцевих школах №№19 та 12. Після закінчення вступив до Ужгородського національного університету на факультет здоровʼя та фізичного виховання. Також здобув післядипломну економічну освіту. Працював у компаніях «Джейбіл», «Флекстронікс», «Солар Карпати». За словами рідних, Артем брався за роботу будь-якої складності, був старанним працівником. У 2013 році створив сімʼю, народився син Ілля. Артем був надійною опорою для своєї родини. Відповідальним, добрим, люблячим батьком, чоловіком і сином, надійним й вірним другом. Людиною з великим серцем, світлою душею, з хорошим почуттям гумору – відгукуються про захисника всі, хто його знав. Служив стрільцем-помічником гранатометника військової частини А4056. Два роки військовий вважався зниклим безвісти. На превеликий жаль, підтвердилася його загибель під час виконання бойового завдання 20 листопада 2024 року в н.п. Григорівка Покровського району Донецької області. Чин похорону відбувся на набережній Незалежності. Провести захисника в останню путь прийшли рідні та друзі, побратими, однокласники, сусіди, колеги, військовослужбовці, міський голова й небайдужі ужгородці. Під час церемонії зачитали пам’ятний лист від Головнокомандувача Збройних Сил України Михайла Драпатого – як знак глибокої вдячності за жертовне служіння Українському народові та самовідданий захист Батьківщини. Після прощання жалобна хода вирушила до Пагорба Слави. Там Артема Талаєва поховали з усіма військовими почестями. У захисника залишилися мати, дружина, син, брат… Вічна пам’ять і шана.