Три хрести на Голгофі. Три судьби, чиясь біль...
Два розбійника поряд, в середині - Любов.
Ту Любов прикрашає лиш терновий вінець.
Ясно кров'ю палає від побоїв рубець.
Звідки Ти є такая? І чому на хресті?
Я за тебе страждаю, ти ж увесь в суєті.
Кличу Я тебе, сину, вже дві тисячі літ.
На дорозі в погибель Я побачив твій слід.
Зараз ти Мене чуєш, говорю тобі Я -
А є інша дорога, не земная, Моя.
Ту дорогу, як хочеш поможу віднайти.
Дам Я зрячиї очі, щоб побачить її.
Подивись на Голгофу - а чому три хреста?
Два розбійника поруч - злоба і доброта.
Бо на дві половини цей поділений світ.
Кров'ю Божого Сина він лиш має спастись.
А чи всі лиш приймають оцю кров і Христа?
Землю все наповняють злоба і суєта.
Два розбійника поряд, приклади два живим.
Як одним - оправдання, осудження іним.
Два розбійника різних, наче правда й брехня.
"Боже, в Царство як прийдеш, Ти, про мене згадай"
Прощений в покаянні був з розп'ятих один.
Бо за нього, в стражданнях, помирав Божий Син.
Інший лиш насміхався: " Що ж себе не спасеш?"
Помирав і зостався без прощення. Ну що ж?
На землі оцій вільний кожен сам обирать -
Чи то спрага спасіння, або гріх і з ним ад.
Третьої не дано тут, вже дороги тобі.
Або вічність із Богом, чи загибель навік.
Бог ще час посилає рішення щоб прийнять.
Поспіши ти Ісуса своїм Богом назвать.
Л. Шпак
906 ·