Вечеря...схилені серця,
Що перед Господом в смиренні вже предстали...
І спомин - як ішов Він до кінця
Дорогою скорбот і муки, і печалі.
Як одягали із терна вінець,
Як бичували і в лице плювали...
А перед ними бо був Сам Творець,
Та не впізнали...Його не впізнали...
І повели, як Агнця, повели.
Невинного і чистого, як жертву.
А Він же був Святого Бога Син.
Йшов помирати, потім щоб воскреснуть.
І кров, і біль, і муки на хресті...
І більше всіх людей спотворений.
І погляд люблячий...і " Отче, їм прости"...
І не подав води тоді ніхто Йому.
Та лиш плювки й зухвалий тільки сміх...
Зійди з хреста, якщо Ти є Син Божий...
А Він терпів, Він все за них терпів.
Такого витерпіть ніхто, повік, не зможе.
А перед тим, вечеря - хліб, вино.
І учням Він Своїм вмиває ноги.
І заповідь - хто хоче йти за Мною,
Робіть і ви так до Мого приходу.
І ділим чашу, й ломимо ми хліб,
Роздумуючи про Його страждання.
Ніщо не є святим так на землі,
Як Його тіло і як Кров Святая.
Нема без крові прощення гріхів.
Без Його тіла, що за нас ламалось.
З небес пішла на хрест сама Любов,
Щоб людство, через смерть Його спасалось.
Хай хліб і чаша будуть не обряд,
А біль сердець скорботних в покаянні.
А на устах: "Отець, за все, пробач
В чому ще так багато ми згрішаємо"
Пробач нас, як розбійника простив.
Пробач як тих, що одіж розділили.
Ти також їх в Своїй крові обмив,
Та не багато так пробачить їх просили.
Без покаяння не обмиє кров
І в ранах Його зцілення немає.
Нехай сповняє серце лиш любов,
Тоді й сумління своє чисте маєм.
Л. Шпак
850 · 1 серпня 2026
Вечеря Господня - печаль, или радость?
Ты скажешь"печаль," я с тобой соглашусь.
В борьбе с сатаной, его силами ада
Вечерю приняв, умирал Иисус.
То - сердца печаль о Христовых страданьях,
То - Новый Завет в Иисуса крови.
То - яркий пример, как стоять в испытаньях.
То - полная чаша Господней любви.
Да, это печаль, если с Господом вместе
Несешь, на Голгофу, Его тяжкий крест.
Когда сострадание, в сердце, имеешь.
Когда Иисус, в твоём сердце, воскрес.
Но, думаю я, что не только печалью
Должно твоё сердце наполнено быть.
Иисус даровал, за небесною далью,
В прекрасном раю, вместе с Господом, жизнь.
Об этом Дух Божий сегодня свидетель.
Он учит Иисуса любить горячо.
И если Христа, на пути своём, встретил
Под крест Его тяжкий подставь ты плечо.
Пройди Его путь, грех оставь на Голгофе.
Пройди через муки, умри для греха.
И с Ним ты воскреснешь для новой дороги.
Для вечного счастья в объятьях Христа.
🕊️Л. Шпак
1K · 2 серпня 2026
Є сила в імені Христа - це знаєм твердо.
Та залишається саме лише знання.
Не користуючися ж силою тією,
Поразки терпимо у всьому ми щодня.
Диявол нас постійно атакує.
Він бачить - не такі ми й сильні є.
Спокійно терпимо "долю" такую,
А Бог такої долі не дає.
І він не бачить в нас протистояння.
Його не гоним іменем Христа.
В ім'я ми Господа все просим подаяння,
Та Він не тільки хоче блага дать.
Своє Ім'я дав, щоб перемагали.
Бо перед Ним так сатана тремтить.
Щоб проголошували ми Його ім'я лиш,
Й від нас ворожа сила побіжить.
А ми з ім'ям Христа не наступаєм.
Нападки терплячи, ми молимося все ж.
Ісуса ім'я часто призиваючи,
Все ж думаєм - недобрі в чомусь є.
Хай Божий гнів так в серці запалає,
Щоб виклик кинуть грізний сатані.
Стоять в борні, в нападках не змиряясь.
І перемогу проголошувать в Христі.
"А ще в Моє ім'я ви не просили"
Просіть не тільки крихти із стола.
У імені Моїм візьміть ви силу.
Змагайтесь нею, Я її вам дав"
Не тільки просто так ви проголошуйте,
А з вірою, що сила не пішла.
Бо силу імені Господь для нас залишив,
Щоби її у битвах скористать.
Наша борьба не проти крові й плоті,
А проти злобних духів сатани.
Написано - війна, її проводьмо.
Війна на смерть, не на життя завжди.
Сьогодні у Христі життя ми маєм.
Захищені ми кровію Його.
Із Божої руки він нас не забирає,
А тільки напада зі сторони.
Якщо не відбивать нападок сміло,
То стріли будуть кожен день літать.
"В ім'я Ісуса"- крок лише зробивши,
Прогнавши ворога, хвалу будем співать.
Л. Шпак
882 · Ты прошёл в этой жизни немало,
Были слёзы и радость в пути,
Но Господь был всегда с тобою,
Помогая тебе идти.
Тебя хранил Он Своею рукою,
Поддержку давал в трудный час,
И вёл по пути такому,
Чтоб к Нему ты взывал всякий раз.
Находил только в Нём утешенье,
Своё сердце Ему открывал,
В молитве к Нему приходя,
Ответ у Него лишь искал.
Ему известны желанья,
Сокрытые в сердце твоём.
То, что не знают другие,
Видит Бог, который с тобой.
У Него времена и сроки
Для событий в твоей судьбе.
И всё придёт в своё время,
Лишь доверься Его руке.
Да наполнится сердце радостью,
Прославляя Творца вселенной,
За милость Его и любовь
В твоей жизни благословенной.
2019 г.
Ирина Шмелева
902 · 3 серпня 2026
Три хрести на Голгофі. Три судьби, чиясь біль...
Два розбійника поряд, в середині - Любов.
Ту Любов прикрашає лиш терновий вінець.
Ясно кров'ю палає від побоїв рубець.
Звідки Ти є такая? І чому на хресті?
Я за тебе страждаю, ти ж увесь в суєті.
Кличу Я тебе, сину, вже дві тисячі літ.
На дорозі в погибель Я побачив твій слід.
Зараз ти Мене чуєш, говорю тобі Я -
А є інша дорога, не земная, Моя.
Ту дорогу, як хочеш поможу віднайти.
Дам Я зрячиї очі, щоб побачить її.
Подивись на Голгофу - а чому три хреста?
Два розбійника поруч - злоба і доброта.
Бо на дві половини цей поділений світ.
Кров'ю Божого Сина він лиш має спастись.
А чи всі лиш приймають оцю кров і Христа?
Землю все наповняють злоба і суєта.
Два розбійника поряд, приклади два живим.
Як одним - оправдання, осудження іним.
Два розбійника різних, наче правда й брехня.
"Боже, в Царство як прийдеш, Ти, про мене згадай"
Прощений в покаянні був з розп'ятих один.
Бо за нього, в стражданнях, помирав Божий Син.
Інший лиш насміхався: " Що ж себе не спасеш?"
Помирав і зостався без прощення. Ну що ж?
На землі оцій вільний кожен сам обирать -
Чи то спрага спасіння, або гріх і з ним ад.
Третьої не дано тут, вже дороги тобі.
Або вічність із Богом, чи загибель навік.
Бог ще час посилає рішення щоб прийнять.
Поспіши ти Ісуса своїм Богом назвать.
Л. Шпак
906 · Зачем Бог допускает нам страдания?
Так непонятны кажутся те дни...
Ведь нелегки такие испытания,
Без боли не проходят ведь они.
Зато, пройдя, мы можем поделиться
Надеждой, упованьем на Христа
С теми, кто может в жизни усомнился
В любви Господней уж под тяжестью креста.
И потому, так сомневаясь сами,
Всё учимся сомненья побеждать
Христа простыми, добрыми словами,
Что говорит опять к нам и опять...
"а Я с тобой...", "приду, не опоздаю..."
"Ты только твёрдо верь в Мою любовь "
И так слова те Божьи вспоминая,
Идём и учимся мы побеждать с тобой.
И как туннели тёмные проходим.
Как хорошо, что свет есть наш Господь.
Через туннели светом нас проводит,
Лишь только б не послушать свою плоть...
И не закрыть глаза, идя вслепую.
Ведь там, в конце туннеля, свет.
А там - Господь протягивает руку -
Иди, дитя, в объятия ко Мне.
Дай, Господи, всегда такую веру,
Чтоб с ней, через любую темноту,
Идти вперёд, по тем земным туннелям,
Всё ближе приближаясь ко Христу.
Л. Шпак
984 · 5 серпня 2026
Як справи йдуть не так, як би хотілося,
Усе, як є, в смиренні ти прийми.
Бо невдоволенню якщо ти піддасися,
То гіркоти, образ вже не злічить.
В обставинах твоїх Я суверенний -
Як схочу, володію ними Я.
Змирися лише під рукою крепкою,
Радій всьому кажу тобі, дитя.
Хай навіть нічого не розумієш,
Що Я роблю і як тебе веду.
Я - Путь і Істина й Життя і ти це знаєш.
В Мені знайдеш життя лиш повноту.
В Мені знайдеш усе, що необхідно
Ти для життя, також і вічності.
Не дай наповнить душу гіркоті лиш,
А зосередься тільки на Мені.
А це є головна для тебе справа.
Хоч не проста, перед тобою є,
На Мене лише погляд свій направить,
Щоб навіть не прийшло б в життя твоє.
Коли шиш головне займаю місце
В твоїх думках - побачить можеш ти
Усі обставини з Моєї висоти лиш,
Як бачу Я їх, як не бачиш ти.
Як серце лиш хвалою ти сповняєш,
Блаженний ти й щасливий на землі.
І радість вічну цю ти не сховаєш,
Вона в твоїй, для Господа, хвалі!
Л. Шпак
905 · Кесарю - кесарево, а Богу - Божье.
Христос не только к фарисеям говорил.
Так часто то касается нас тоже,
На важное, всё не хватает сил.
Так важно наше с Господом общение.
Молиться, в слове Божьем пребывать.
Важнее этого всё ж ставим мы служение,
Спешим своё служенье исполнять.
И только лишь в минуты передышки
О Боге вспомнив - несколько лишь слов.
Но Богу ведь мы послужить спешим все...
Ведь столько Он для нас послал даров!
И нет благословения в служении.
И унываем - так старались ведь...
А правильно расставь приоритеты -
И сможешь благодать тогда иметь.
Что у тебя стоит на первом месте?
Ты скажешь: для Бога важен труд.
Да это очень важно есть конечно,
Но ведь без Бога, он бывает пуст.
Душа пуста без Слова, без молитвы.
Делов бы сколько ты не совершил,
Они так скоро будут все забыты,
Когда без силы Божьей их творил.
Без Божьей силы и благословения
Напрасны все великие дела.
На первом месте - Бог, потом служение.
Общенье с Богом - величайший дар!
Л. Шпак
808 · 6 серпня 2026
Ісус, в одежі білій на горі,
Перед Петром і Яковом й Іваном.
І бувши ще отут, на цій землі,
Себе, в небесному вбранні, явив братам Він.
І це краплина лиш була мала
Тієї слави, що Він мав на небі.
Ніяка плоть знести би не змогла
Краси і величі небесної всієї.
Тому ось сяйво Господа тоді
Людським очам відкрилося відверто.
Щоб укріпити твердо віру тих,
Що будуть починать Христову церкву.
Щоб віру підкріпити, що Він - Бог,
А не пророк, що чуда лиш звершає.
Не Цар Ізраїля, що сяде на престол,
А Божий Син, що їм з'явивсь у славі.
В земній одежі Він не міг повстать
Перед святими жителями неба.
Бо Він був їх Господь, Він був їх Цар.
Та для людей землі лиш був не ким Він.
Прибитий до позорного хреста.
Обезображений ще гірше за людину...
Лиш на горі, перед Апостолами там,
У славі всій небесній Він відкрився.
І голос з неба: Ось це є Мій Син.
Тримайтеся ви слова Його міцно.
Це слово в серці кожен з них зберіг
І сумніву не було Він - Спаситель.
Як Бог чекає преображення від нас!
Від слави - в славу, із низин - в висоти.
Щоб білі ті одежі, що Він дав,
Засяли більше й більше з кожним роком.
Одежі білі лиш ввійдуть у небеса.
Лиш ті, що сяють чистотою неба.
Вже скоро Він прийде на землю Сам,
Щоби, у білому, забрати наречену.
🕊️Л. Шпак
893 · А как научиться терпению?
Терпеть кто Иисуса учил?
Кто дал силы стать Ему жертвою?
Откуда набрался Он сил?
В скорбях проходил путь земной Свой.
Пешком прошел столько земель...
Любовь только к людям вела Его,
Любя научился терпеть.
Понять жертву ту на Голгофе
Нельзя, скорби не претерпев.
Принять её сердцем возможно
Коль сам, хоть чуть-чуть, потерпел.
Есть слёзы от скорби такие,
Что должен ты выплакать сам.
Терпению чтоб научившись,
На Божьи взирать чудеса.
Голгофу храня в своём сердце,
Увидишь терпенье Христа.
Он лишь, боли все претерпевший,
Способен тебе сострадать.
Есть слёзы, что выплакать должен
В молитве, в духовной борьбе,
Ты сам, где никто не поможет
Здесь выстоять в этом тебе.
Никто не поможет поверить,
Прожить свято вместо тебя.
И вместо тебя всю ответственность
За грех твой чтоб взять на себя.
И, вместо тебя, покаяние
Кто может пред Богом свершить?
Пост, личную близость с Создателем,
Кто, вместо тебя, совершит?
Поэтому сила терпения
Нам так, на земле сей, нужна.
Чтоб ближе Голгофская жертва,
Понятнее стала для нас.
И чтобы принять её сердцем,
Все выплакать слезы на ней,
Есть разные многие вещи,
Что не поделиться ни с кем.
Л. Шпак
885 · Благодарю Тебя, мой Бог,
За то, что Ты всегда со мной,
За то, что свет Твоей любви
Сияет ярко надо мной.
За жизнь, которую даёшь,
За радость и покой.
Ты помоги всегда идти
Мне следом за Тобой.
18.12.2007
Ирина Шмелева
838 · 7 серпня 2026
Вогонь на жертвеннику не тримай намарно,
Нехай на ньому жертва хвали горить.
Все необхідне дав Господь для щастя,
А дякуєш Йому за це як ти?
На п'ять хвилин коліна лиш схиливши,
Ти думаєш - віддав Йому хвалу...
А як п'ятнадцять - то рахуєш жертвою!
А цілий день - турбот лиш різних круг...
А потім сльози...де благословіння?
А як за них боровся, друже, ти?
А скільки часу був ти на колінах?
А скільки слави ти віддав й хвали?
Не знемоглася та Господня сила,
Що воскресила Господа Христа.
Але твоя лиш сила ослабіла,
Що, після покаяння, ще була.
Любов та першая гарячая зів'яла,
Коли життя, в турботах, потекло.
На жертвеннику, жертв хвали так мало...
Все лиш прохання, щоб життя добре ішло.
А сила Божа поміняти здатна
Весь твій характер, все твоє життя.
Потрібно лише з Господом з'єднатись.
В руку Його життя своє віддать.
Нехай веде Він Сам і направляє.
А не надіявшись на досвід лише свій,
Своїм життям самому керувати
А потім плакати: допоможи, Бог мій!
А досвід наш земний введе в оману,
Господь життя все знає наперед.
Господня милість лиш не знемагає,
Вона підтримає і в небо доведе.
Лиш хай вогонь жертовний не згасає.
Хай він в душі і день, і ніч горить.
Жертва хвали хай Бога прославляє
Вуста не втомлюються Господа хвалить!
Л. Шпак
766 · А встречу с Богом нужно лично пережить,
Ведь этому никто вас не научит.
Как научить нельзя, чтобы любить…
То даст лишь встреча с Господом, не случай…
Уверовал – и сразу стал любить…
В общенье с Господом любовь приобретаешь.
А Он – любовь, и если Им лишь жить,
Любить, как Он, ты, а жизни начинаешь.
В духовной лишь гармонии с Христом,
Что жажду ищущей души в нас утоляет,
Любовь и веру мы приобретём,
Сколько б другие нас не научали.
Порою даже очень нелегко
Ходить прожитыми путями, но чужими…
Жемчужины все сердца своего
Желает Бог, Ему чтоб лишь открыли.
Как счастлив тот, чьё сердце знает Бога.
Кто, каждый день, в общеньи только с Ним.
Как счастлив тот, чья вся его дорога,
Лишь с Господом, и ты Христом любим.
А встречу с Богом нужно лично пережить,
Чтоб дух Господний душу всю наполнил.
И этот мир тогда будет хранить
От тех, что зарождают в сердце ропот.
Л. Шпак
736 · 8 серпня 2026
Висоти небес так ваблять, манять,
Та тут, на землі, буть потрібно...
Не збитись з путі б на протязі дня,
Нагороду свою не згубити.
Ходити потрібно у добрих ділах,
Ходити, як в новій одежі...
Ходити постійно, не іноді так,
Що Бог усе бачить в надії...
Ось добре зробив ти, і зразу його
Спішиш в серці запам'ятати.
А жить так потрібно, щоб все це добро
Тебе усього лише сповняло.
Коли ж то у тебе це буде добро
Не іноді лиш, не на хвилю,
То сповнене буде твоє все нутро
Добром, що приносить лиш зцілення.
Приносить лиш зцілення душам сліпим,
Без Бога що в світі блукають.
Тоді будеш Господом вибраним ти
На труд для Нього, що зціляє.
На труд що робив в цьому світі Христос -
Вести душі в Царство Небесне.
Ти лише поглянь тільки ходиш ти в чому,
В Христовій ти ходиш одежі?
В добра, благодаті одежі є ти,
Чи в релігіозній безпечності?
Чи всю повноту ти служіння несеш?
Чи лиш пустота тільки в серці?
І що обираєш для себе тепер -
Жить в світі добро все рахуючи,
Чи вибрати жертвенну путь ту Христа,
Себе для людей віддаючи?
Л. Шпак
755 · А я всё своей плоти говорю:
Отдай все полномочия ты Духу.
Пусть, за Христом, ведёт и плоть мою,
Тогда и плоти хорошо ведь будет.
В покое успокоится она,
Не будет больше бегать, суетиться...
И в разуме лишь будет мысль одна -
Жить так, чтобы для Бога угодить всё.
Тревоги бесконечные уйдут -
Молиться как, чтоб получать ответы?
А Дух Святой не вводит в суету,
А исполняет Божии обеты.
И если долго так ответа нет,
От этого, лишь вера вырастает.
Когда задерживает Бог ответ,
Терпением тебя Бог наполняет.
Если не отвечает, значит Он
Для нас уж лучшее лишь предназначил.
Поэтому, от Духа кто рожден,
Всегда в покое, и никак иначе.
Поэтому я плоти говорю:
Отдай все полномочия ты Духу.
И успокоишь тогда жизнь мою.
И волноваться плоть уже не будешь.
Л. Шпак
744 · 9 серпня 2026
"Ви - сіль землі, ви - Божі діти" -
А скільки ще чудових слів
Приготував нам наш Спаситель,
Тим показав Свою любов.
Світло для світу, священство Бога,
Світильник, що горить в путі...
Але, нажаль, небагатьом лиш
Слова ці можуть підійти.
Любов прекрасная Господня
Не стомлюєшся ти палать.
А скільки ти сердець сьогодні
Стараєшся ще зігрівать.
Любов Христа, на землю ллєшся
Ти Духом трепетним Святим.
В серцях смиренних зостаєшся,
Щоб стать світильником земним.
Те ніжне відчуття прийняти,
Коли любов ввійшла в серця,
Здавалося б зовсім не тяжко
І зберегти так до кінця.
Але чому так часто з нами
Стається зовсім вже не так?
Любов та радість загасають,
І заповзає в серце мрак.
Послухайте, о діти Божі!
Послухайте, щось тут не так.
Господь забрать любов не може.
Він вам її, навіки, дав.
Та де ж вона? Що з нею стало?
То б'є ключем, то знов нема...
Невже навіки десь пропала?
І не знайти уже сліда?
Ні, є вона, вона з тобою.
Вона - твій добрий Дух Святий.
Потрібно дать їй лиш свободу,
Рікою потече з душі.
Їй гріх, невір'я перешкода.
Як можем ближнього любить?
У Бога прощення ми просим,
Самі ж не хочемо простить.
Тож заберімо перешкоди
З дороги Божої любві.
І радість дасть у нагороду
І будем ми як сіль землі.
Л. Шпак
661 · «Украина! Украина!» – всюду слышится сейчас.
Жемчужина Божья Сына, как из дна ты поднялась.
В этих болях, в этих ранах – вновь рождение твоё.
Для служения восстанет вновь сокровище Моё.
Я навеки не отринул, лишь лицо сокрыл на миг.
Провожу через долину Я детей в тебе Своих.
Провожу и очищаю, чтоб рассыпать их потом
По земле для Моей славы. Для труда в саду Моём.
На земле чтоб умножалось вновь число спасённых душ.
Чудеса чтобы свершались через имя Иисус.
Велико явлю Я милость, и явлюсь в детях Моих.
Накажу великой силой притеснителей Я их.
Вознесут благодаренье и приблизятся ко Мне.
Вся земля уразумеет, кто единый Царь царей.
Не смущайся, Я с тобою. Исцелю тебя от ран.
И не будешь ты вдовою, твой супруг – Господь есть Сам.
Я ряды твои умножу голубица ты Моя.
Только слушай ты Мой голос, как к тебе взываю Я.
Я зерно Своё очищу, перевеиваю всё.
Шелуху, что прилепилась, ветер жгучий унесёт.
Положу на раны пластырь, исцелю тебя от ран.
И в едином духе славить научу вас по домам.
Украина, Украина – новой нации рассвет.
Ты прославишь Божья Сына – так положен путь тебе.
Л. Шпак
652 · 10 серпня 2026
Когда трудно тебе на пути,
Ты к Иисусу свой взор подними,
Своё сердце Ему открой,
Только в Нём найдёшь ты покой.
Только Он поддержит тебя,
Даст надежду и путь осветит.
Только Он не предаст никогда,
В молитве тебя укрепит.
08.03.2009
Ирина Шмелева
545 · Темно, тільки слово надії
Злітає із стомлених вуст:
"А Ти мене держиш, Отець мій?"
Тримаю, дитино, Я тут"
Вночі підіймаюсь по скалам,
Поклажу несу за спиною.
Ось мало я знову не впала...
Лиш вірю, що Бог мій зі мною.
Сліпить мені темрява очі
І ран вже не порахувати.
Та тільки вуста все шепочуть:
"Чи тут Ти? Коханий мій Тату?"
Хоча Ти повторюєш часто:
"Я поруч, іду Я з тобою"
Та сумніви, мов ті напасті -
Ось знову впаду я...не встою...
Та в небо ніяк не добратись,
Ідучи по простій дорозі.
Прийдеться по колу скітатись
З поклажою за спиною.
На скелі там, мій Спаситель.
Ми зв'язані ниттю одною.
Невидима, крепкая нитка -
Що Божою кличуть любов'ю.
Лиш зір підійняти в небо.
Побачить Його на скелі.
За нитку тримаючись крепко,
Підійматись до Нього, хоч темно.
Ті ноші тяжкії залишить,
Що грузом лежать за спиною.
Вони підійматись лише
Завадять і стягнуть в безодню.
Ті ноші, що дав нам ворог -
Невір'я і смуток, і страх...
Усе це - ворожий мотлох,
Воно не ввійде в небеса.
Вони обвились навкруг шиї
І нам не здійнять голови.
Отець, в милосерді, вірний.
Ти тільки до Нього поклич.
Віддай що нести не під силу
Ти в руки надійні Його.
І очі до неба підіймеш,
Побачиш там Бога свого.
Нехай на землі все темніє,
Та скоро вже сонце зійде.
Господь за невістою милою
Твердими вже кроками йде.
Л. Шпак
568 · Не дай упасть, Господь, не дай упасть
Из-за чего-то, незначительного с виду.
Когда неможется или, когда напасть…
Не дай хандрить, когда теснят обиды.
Не дай богатства, бедности не дай,
Чтобы не возроптать на злую долю.
Дай мудрости, всегда свою печаль
С печалью сравнивать других, с чужою болью.
Терпеть и доверяться научи,
Чтоб, в торопливости, не быть всегда капризной.
В Твои лишь руки, жизнь свою вручив,
В терпеньи принимать судьбы "сюрпризы"
В терпении, награда есть всегда –
Приходит от Творца Святого помощь.
А нужно научиться только ждать
И то, что Бог не оставляет, помнить.
А можно не дождаться и упасть.
Саул, чуть-чуть всего лишь не дождался
И, навсегда, утратив с Богом связь,
Без царства и без Бога он остался.
Не дай упасть, Господь, не дай упасть
Из-за чего-то мелочного даже.
Ведь над врагом тогда утратив власть,
Его нападки уж ничем не свяжешь.
Чтоб, в помощь, призывать Иисуса кровь,
Чтоб силу она, в нас, всегда имела
Так нужно быть в присутствии Его.
Пред Ним ходить всегда в одеждах белых.
Которые Господь нам подарил,
Которые всё, кровью очищает.
О, мой Господь, пошли мне столько сил,
Чтоб жить, во всём, Тебе лишь доверяясь.
А нужно только научиться ждать.
А может ждать придётся даже годы…
Ты дай мне силы только не роптать,
Пусть даже плакать вновь придётся горько.
Не дай упасть, Господь, не дай упасть.
Ты удержать Один меня лишь сможешь.
В Тебе лишь сила, помощь, жизнь и власть
Чтоб удержаться милостью лишь Божьей.
Л. Шпак
600 · 11 серпня 2026
"Ніхто не засудив тебе?" - "Ніхто..."
"І Я не засуджу, іди...прощаю..."
Колись так у одній із синагог,
Слова, до жінки, Господа лунали.
Спитав: " А чи ніхто не засудив?"
Сказала"ні" бо в серці пробачала.
Себе вона судила, а не їх,
Бо гріх - її, й за нього, кару знала...
І серце те побачив там Ісус.
Яке себе, за всі гріхи, судило.
Образи не було із її вуст.
Де ті, що тебе жінко засудили?
Пішли...бо там стояв тоді Сам Бог.
У їх серця так пильно Він дивився.
І у серця осудження прийшло -
Хто без гріха...а я також є грішний...
Від Бога не сховатися ніде.
Він кожне серце бачить - що у ньому.
Він бачить уночі, і бачить вдень.
А люди думають, не знає Він нічого.
Так прощення отримала вона,
Бо бачив Бог, що і сама простила.
І радість та небесна, не земна,
Їй дарувала, жити далі, силу.
Так прощення благаємо не раз
У Господа, а чи самі простили?
Тому й в'язниця духа жде на нас.
Свободу ми втрачаємо і силу.
Одежу білу Бог нам дарував.
Її дав задарма, тим маємо цінити.
Якщо ж вже нами втрачена вона,
То ось за другу, треба вже платити.
Потрібно вже плати нам ціну,
Щоб втрачене вернуть у покаянні.
Господь нам може другу повернуть,
Та буде це у тяжкому змаганні.
Тож бережіть одежу на землі.
У небі не дають одежі білі.
Щоб не почуть: не знаю Я хто ви.
На що зміняли одяг свій весільний?
"Ніхто не засудив тебе?" - "Ніхто"...
Щаслива блудниця заплакана стояла.
За покаяння там перед Христом,
Одежу білу від Нього приймала.
Л. Шпак
485 · Какой Он - Бог? И в нашем представленьи
Какой Он? Поядающий огонь?
Иль всё же, что Бог милующий верим,
И что Он есть Великая Любовь?
Да, трудности приходят в нашей жизни,
Их надобно всегда переживать.
Страдания и боли уж привыкли
Свой след в судьбе, не белым, оставлять.
Тогда стремимся побеждать всё верой.
В себе её усердно возрождать.
Какую-то всё ищем супер - веру,
Что сильна горы все переставлять.
Чтоб исцеленья получать мгновенно,
Поверила так крепко...и возьми...
И всё выдавливаем из себя мы веру,
Чтоб уж, наверняка, всё получить.
А вера ведь, не как гора большая.
А вера - как горчичное зерно...
А вера - "помоги неверью" часто
А вера - что плоть скажет, всё равно...
А вера - это просто лишь доверье
В то, что над всем поставил Бог контроль.
Что исправлять Он будет намерения,
Что не во благо так бывают нам порой.
Когда в святые руки мы вручаем
Всё, где не знаем как нам поступить.
Когда Его решеньям доверяем,
Хотя и не по нашей воле может быть.
А не сказать: "я верю что так будет
Как я хочу и более никак"
О, то не вера, просто безрассудность,
Самоуверенность, что Бог ответит так.
А, в мыслях, "почему" все сполошь и рядом.
А, в мыслях, всё сплошной круговорот.
А, в мыслях, кто-то говорит - "так надо"...
И неизвестность дням свой счёт ведёт.
А неизвестность так обременяет.
И время тянется, а будущее - дым.
Ты веру так в себе не воспитаешь,
Коль будешь веровать всегда словам своим.
А ты иди, и Бог направит стопы.
Направит верно стопы ног твоих.
И веры не ищи большой, высокой.
Просто доверь Христу все дни свои.
🕊️Л. Шпак
517 · 12 серпня 2026
"Не просили нічого в Моє ви ім'я..."
Та здається що ж, Господи, просим.
Все просить й просить, Боже, втоми нема.
І проблеми в серцях своїх носим.
З нетерпінням все відповідь дуже так ждем.
Тільки час все іде, все спливає...
І здається, що рішення близько уже,
Але тисне так знову мовчання...
А у Бога хвилинка остання сама,
Він приходить, коли не чекали.
І коли вже здавалось, надії нема,
Все ж в терпінні ми серце смиряли.
Все казали, як Він - "хай же воля Твоя..."
А надія все в серці жевріла.
І для Лазара пізно не було ніяк.
Не спізнився Господь, Він є вірний.
Всі проблеми твої там на смокві твоїй,
Що від слів вона Господа всохла.
Він сказав: "Накажи, в вірі твердо ти стій.
Стій, відкинувши сумніви зовсім.
Накажи смокві тій, що саме листя лиш:
"Вже ти всохни із бідами разом"
Без сумніву скажи, владу Бог тобі дав
На проблеми земні наступати.
І побачиш як слава Господня прийшла.
Тихо так, часом так помітно.
І душа так зрадіє, і душа заспіва
Всемогутньому Богу в молитві.
Іще більшую славу Йому віддавай,
Як скорботи тебе наповняють.
Засоромленим ворог залишиться так,
Коли, в бідах, Христа прославляють.
Тоді слава несеться Йому до небес
І готується поміч від Бога.
Сам Великий, Піднесений Бог наш Отець
Дасть в ім'я Ісуса Святого.
Л. Шпак
383 · "Не просили нічого в Моє ви ім'я..."
Та здається що ж, Господи, просим.
Все просить й просить, Боже, втоми нема.
І проблеми в серцях своїх носим.
З нетерпінням все відповідь дуже так ждем.
Тільки час все іде, все спливає...
І здається, що рішення близько уже,
Але тисне так знову мовчання...
А у Бога хвилинка остання сама,
Він приходить, коли не чекали.
І коли вже здавалось, надії нема,
Все ж в терпінні ми серце смиряли.
Все казали, як Він - "хай же воля Твоя..."
А надія все в серці жевріла.
І для Лазара пізно не було ніяк.
Не спізнився Господь, Він є вірний.
Всі проблеми твої там на смокві твоїй,
Що від слів вона Господа всохла.
Він сказав: "Накажи, в вірі твердо ти стій.
Стій, відкинувши сумніви зовсім.
Накажи смокві тій, що саме листя лиш:
"Вже ти всохни із бідами разом"
Без сумніву скажи, владу Бог тобі дав
На проблеми земні наступати.
І побачиш як слава Господня прийшла.
Тихо так, часом так помітно.
І душа так зрадіє, і душа заспіва
Всемогутньому Богу в молитві.
Іще більшую славу Йому віддавай,
Як скорботи тебе наповняють.
Засоромленим ворог залишиться так,
Коли, в бідах, Христа прославляють.
Тоді слава несеться Йому до небес
І готується поміч від Бога.
Сам Великий, Піднесений Бог наш Отець
Дасть в ім'я Ісуса Святого.
Л. Шпак
359 ·