Висоти небес так ваблять, манять,
Та тут, на землі, буть потрібно...
Не збитись з путі б на протязі дня,
Нагороду свою не згубити.
Ходити потрібно у добрих ділах,
Ходити, як в новій одежі...
Ходити постійно, не іноді так,
Що Бог усе бачить в надії...
Ось добре зробив ти, і зразу його
Спішиш в серці запам'ятати.
А жить так потрібно, щоб все це добро
Тебе усього лише сповняло.
Коли ж то у тебе це буде добро
Не іноді лиш, не на хвилю,
То сповнене буде твоє все нутро
Добром, що приносить лиш зцілення.
Приносить лиш зцілення душам сліпим,
Без Бога що в світі блукають.
Тоді будеш Господом вибраним ти
На труд для Нього, що зціляє.
На труд що робив в цьому світі Христос -
Вести душі в Царство Небесне.
Ти лише поглянь тільки ходиш ти в чому,
В Христовій ти ходиш одежі?
В добра, благодаті одежі є ти,
Чи в релігіозній безпечності?
Чи всю повноту ти служіння несеш?
Чи лиш пустота тільки в серці?
І що обираєш для себе тепер -
Жить в світі добро все рахуючи,
Чи вибрати жертвенну путь ту Христа,
Себе для людей віддаючи?
Л. Шпак
755 ·