Христианские Стихи

Ісус, в одежі білій на горі, Перед Петром і Яковом й Іваном. І бувши ще отут, на цій землі, Себе, в небесному вбранні, явив братам Він. І це краплина лиш була мала Тієї слави, що Він мав на небі. Ніяка плоть знести би не змогла Краси і величі небесної всієї. Тому ось сяйво Господа тоді Людським очам відкрилося відверто. Щоб укріпити твердо віру тих, Що будуть починать Христову церкву. Щоб віру підкріпити, що Він - Бог, А не пророк, що чуда лиш звершає. Не Цар Ізраїля, що сяде на престол, А Божий Син, що їм з'явивсь у славі. В земній одежі Він не міг повстать Перед святими жителями неба. Бо Він був їх Господь, Він був їх Цар. Та для людей землі лиш був не ким Він. Прибитий до позорного хреста. Обезображений ще гірше за людину... Лиш на горі, перед Апостолами там, У славі всій небесній Він відкрився. І голос з неба: Ось це є Мій Син. Тримайтеся ви слова Його міцно. Це слово в серці кожен з них зберіг І сумніву не було Він - Спаситель. Як Бог чекає преображення від нас! Від слави - в славу, із низин - в висоти. Щоб білі ті одежі, що Він дав, Засяли більше й більше з кожним роком. Одежі білі лиш ввійдуть у небеса. Лиш ті, що сяють чистотою неба. Вже скоро Він прийде на землю Сам, Щоби, у білому, забрати наречену. 🕊️Л. Шпак