кров благословенна - говоримо

теж.

Вітаю! Дуже за вас рада)

Дякую 💖

Чи любили ви когось так сильно, що воліли б ніколи-ніколи не розлучатися? Це речення (принаймні для мене) вже саме по собі звучить як кошмар. Про Obsession та жанр інцел-горору загалом я вже розповідав, а зараз нагадаю вам про один з найкращих горорів минулого року. Звісно ж, ідея повного злиття закоханих мала надихнути когось на боді-горор кіно - і, на щастя, її реалізував австралійський дебютант Майкл Шенкс. Ну, ви знаєте, що австралійцям я довіряю в темі жахастиків набагато більше, ніж всіляким відомим білим американцям *обурено дивиться в сторону Weapons*. ”Одне ціле” (Together) і знімали в Австралії, хоча події відбуваються в традиційному сетингу маленького дивного містечка в Штатах. Міллі і Тім багато років разом, але останнім часом їхні стосунки втратили полум’я. Батьки Тіма померли при вкрай сумних обставинах, він в депресії, не має нормальної роботи в 35 і наче як не хоче щось змінювати. Міллі, навпаки, прагне любові і інтимності, але партнер закривається від неї чим далі, тим більше. І наче як вже б варто було розірвати цей зв’язок… але замість того вони їдуть до містечка в глушині, де Міллі запропонували позицію вчительки. От тільки вони не знають, що там нещодавно пропала безвісти інша молода пара. Далі не спойлеритиму, але можу сказати, що це, як і “Обсесія”, прекрасний фільм для перевірки ваших стосунків. Ми от з Герою ходили на побачення, і нам обом сподобалось, глибокі сенси теж відчули однаково. Якісний горор - це завжди соціокультурний коментар. Цей фільм змушує задуматись про суть любові і пристрасті, секрети і відкритість у стосунках, кріповий концепт вічного кохання і ще багато чого. Шарів тут достатньо для довготривалого розкопування, є навіть цитування “Діалогів” Платона. Якщо ви бачили трейлер, то підхід до горорних елементів приблизно собі уявляєте. Відчуття, коли тіло відмовляється слухатися, для мене одне з найстрашніших - а тут його експлуатують дуже вправно. Страшно було як слід, і дякувати богам без великої кількості jumpscares. Ра

Маю зробити страшне зізнання: вчора я використав ШІ у своїй творчості. Відписуйтес. Ні, я не Олександр Пономарьов, я проста людина, яка заплуталась у лорі власної історії і тиждень панікувала: роман це занадто, навіщо я взагалі це почав, треба видалити все к хєрам і сховатися десь у карпатському селі від людського осуду і шахедів. До “Крові Нової Згоди” я підходив з абсолютно садівницьким настроєм - почну писати, а там як піде. На етапі 60 тисяч слів воно не захотіло нікуди йти саме, бо в сюжетній лінії Каміли, в умовному 2007 році відбувається забагато подій і вони не прагнуть будувати між собою адекватні зв’язки. Отже, я розповів про цю проблему чату жпт і він, на диво, швиденько мені це все структурував, зв’язки віднайшлися. Воно все там було, але моя втомлена голова вже не здатна дивитися на текст відсторонено. Я, знаєте, в таких об’ємах і читаю не завжди, а тут писати… Одним словом, тепер у мене є бачення і дорога для драми, емоцій, відсилок на Біблію і Sleep Token, і навіть секта розкрилася набагато реалістичніше. Дякую зовнішньому мозку, і сподіваюся, шо більше цього робити не доведеться. Я з LLM постійно стикаюся на роботі (там без цього ніяк, на жаль), і від тих комунікацій вже нудить - тому відчуваю провину через те, що звернувся до них і в особистому. Оце ж люди нормально писали раніше без всяких приблуд… (З іншого боку, люди раніше не жили в геноцидальній гибридній війні, спрямованій на знищення нації всіма можливими способами). Anyways, у Моллі Елізабет вийшло нове відео на пісню, яка підходить всім моїм персонажкам одночасно, і я не можу ним не поділитися. #blessedblood_characters #blessedblood_music

Слухай, мені ШІ вичитує фіки на всі помилки, одруки, повтори слів, типу "він то він це, а потім він йому оце, бо він оте". І структури фіків я тримаю в чаті гпт. Не бачу в тому нічого. Ми ж не кажемо "ШІ напиши мені текст книги, я викладу як свій", ну і всьо. Тож кому не подобається допоміжне використання ШІ як структурного планувальника і коректора, то хай (на цьому місці було сказано багато всього, що було мною цензуровано).

Я підключила Notebook до свого файлу і маю найкращого друга і помічника) Наприклад, він може по запиту робити картки персонажів, може візуалізовувати якісь речі, збирає правки в списочок і так далі. Дуже зручно

https://notebook.google.com/ туди підключаєш сорси (з драйва, з інтернета, що хочеш) - і виходить як власна датабаза. Мені прям дуже зручно. Воно може потім малювати майндмапи, створювати нотатки, оце все

дяка, не знав про таке!

Я поки в Reedsy пишу, але напевно це знак переходити на Google)

о, я також в reedsy писала) потім, коли стала потреба давати файли бетам і пр, перейшла якось органічно на гугл док. Але роблю періодично бекапи, на всяк випадок

Придбав собі на презентації в рамках Днів Книжкової Країни новинку від "Основ" - класичний квір роман Едварда Форстера "Моріс". Коли я до нього доберуся, не знаю, але воно точно того варте. У 2025 році на Sunny Bunny дивився екранізацію (теж уже вважається класичним квір кіно) і поки що поділюся враженнями від фільму. Насправді про фільм “Maurice” міг би говорити годинами. Закохався в нього і обов’язково передивлюся. Рідкісний period piece, в якому ніхто (!) не помирає, і фінал є позитивним для головного героя. Так, заспойлерю, шоб ви точно подивилися, бо я історичних ЛГБТІК-стрічок уникаю через постійні трагедії. Діло відбувається в Англії на початку ХХ століття, в інтер’єрах Кембриджа, дорогих маєтків, мисливських угідь і старого Лондону. Дарк, так би мовити, академія. Якщо вам ця естетика + романтичне гейство з full-frontal оголенням ще не лоскоче серденько, то додам гарний гумор і красивих акторів та акторок (в тому числі юні Г’ю Грант, Руперт Грейвс, Гелена Бонем Картер і Бен Кінгслі ще з волоссям на голові). “Моріс” - це екранізація роману Едварда Форстера, заснованого на реальних історіях молодих аристократів 1910-х, свідком і учасником яких він був. Вперше роман опублікований у 1971 році, вже після смерті автора, хоча закінчив його Форстер у 1914. Одним з так би мовити бета-рідерів був Крістофер Ішервуд, автор книги “Прощавай, Берлін”, за мотивами якої створений мюзикл “Кабаре”. (Я гадки не маю, як це все проходило повз мене так довго). Впевнений, що фільм можна знайти на якихось стрімінгах або торрентах. Якщо вам не вистачає душевних драматичних історій з ідеальною картинкою, кохання між чоловіками в історичних інтер’єрах, якщо любите Оскара Вайльда, то вам це треба. Я обмазався і надихнувся, адже "Кров Нової Згоди" - якраз історія з гей-лінією в 1900-х. Звісно, в Україні своя специфіка (наприклад, у нас тоді гомосексуальність не була криміналізована), але загальний вайб - те що треба. Настільки, що я знайшов витягнутий з Пінтересту кадр з “Моріса” на

Ооо, цікаво, захотілось тепер почитати!

Перекладачка казала, що в екранізації трохи змінили акценти з класового конфлікту на тему сексуальності, але і в книжці то все є)

Мені колись так цей фільм подобався ❤️‍🩹 Купила собі електронку на амазоні, коли Основи анонсували переклад, але теж хз, коли читатиму)

Фільм дуже хороший, а я про нього тільки у 2025 дізнався))

Прикол! Я його ще по телевізору бачила)) типу шось по ictv)

Ага, схоже))